НАТУРАЛУРАЛІСТИЧНА АРГУМЕНТАЦІЯ В ЕТИЦІ
DOI: https://doi.org/10.17721/2415-881x.2021.86.36-58
Анотація
Розроблені засади метаетичної позиції критичного натуралізму на основі осмислення схем натуралістичної аргументації в етиці. Натуралізм в своїй наївній формі виходить або із ототожнення природного з хорошим (з невизначеністю критерія «природності»), або зводить цей критерій до опису деяких об’єктивних умов існування як зразка, який має мотивувати агента раціонального рішення в умовах наявного вибору і колізії. Окрім того, протиставлення природи і культури, яке часто покладають в основу критики натуралізму, є надуманим як спосіб обґрунтування дійсної моделі поведінки як належної, виходячи з деякого об’єктивного закону, який пізнаваний апріорно. Однак з такого емпіричних даних неможливо вивести універсальний принцип. Відтак моральні норми принципово релятивні, проте їх соціальне конструювання може бути осмислене як складова природної дійсності.
При цьому обґрунтування норм прийнятної у суспільстві поведінки індивіда у його ставленні до інших членів спільноти шляхом звернення до природи можливе лише як дослідження обставин, за яких виникає і закріплюється певна модель поведінки як прецедент усунення конфлікту. «Природа» в цьому сенсі не окреслює універсальних принципів, яким як окремі випадки з необхідністю мають підпорядковуватися життєві обставини. Моральні норми не випливають ані з природного закону, ані з будь-якого іншого закону. Позиція критичного натуралізму усуває з натуралістичної аргументації наївне ототожнення хорошо з природним, так само як і спроби привести моральний закон до деякої природної даності, пізнання якої мотивує поводити себе певним чином як слідування моральному обов’язку. Емпіричні дослідження і моделювання в мисленому експерименті як основа етики як науки на стику еволюційної біології та антропології, орієнтованої на вироблення прецедентних рішень і обґрунтування прийнятності норми зводиться до аналізу гіпотетичних наслідків цього прийняття спільнотою. При цьому об`єктивна умова, яка обмежує спектр можливих рішень полягає в тому, що норма, яка знижує життєздатність носія норми тим самим елемінує сама себе. Тим самим визначається метаетичний принцип життєлюбства.
Ключові слова
Повний текст:
>PDF
Посилання
FitzPatrick, William, «Morality and Evolutionary Biology», TheStanford Encyclopedia of Philosophy (Spring 2021 Edition), Edward N. Zalta (ed. ), URL: https://plato. stanford. edu/archives/spr2021/entries/morality-biology/
Hauser, Marc (2006). Moral Minds: How Nature Designed ourUniversal Sense of Right and Wrong, New York: Harper Collins.
De Waal, Frans (1996). Good Natured: The Origins of Right and Wrongin Humans and Other Animals, Cambridge, MA: Harvard University Press.
Joyce, R (2019). «Moral and epistemic normativity: The guilty and theinnocent,» in C. Cowie & R. Rowland (eds. ), Companions in Guilt Arguments in Metaethics, New York: Routledge: 53–72.
Joyce, R. (2006). The evolution of morality. MIT Press.
Collins, F. S. (2006). The Language of God: A Scientist Presents Evidencefor Belief, Free Press
Popper K. R. (1945). The Open Society and Its Enemies, 2 volumes,London: Routledge.
Jackson, Frank (1998). From Metaphysics to Ethics: A Defence ofConceptual Analysis, Oxford: Clarendon Press.
Railton, P. (1986). «Moral realism», The Philosophical Review, 95 (2):163–207.
Jonas H. (1979). Das Prinzip Verantwortung. Versuch einer Ethik furdie technologische Zivilisation. — Insel Verlag, Frankfurt am Main.
Посилання
- Поки немає зовнішніх посилань.
Цей твір ліцензовано на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства — Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна.
Редакційна колегія не завжди поділяє позицію авторів. За точність викладеного матеріалу відповідальність покладається на авторів.
Усі права застережені.
© Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2026