ЕТОС, МОРАЛЬ, ХАРМА: ДО ПИТАННЯ ПРО ОБ’ЄКТ ДЕСКРИПТИВНОЇ ЕТИКИ

Анотація

В руслі обговорень багатозначності й заплутаності визначень терміна мораль уточнено концепт моралі як багатошарового явища і об’єкта дескриптивної етики. Мораль охоплює (1) поведінкові паттерни, регулярно відтворювані в спільнотах людей (частина етосу), з якими в свою чергу пов’язані (2) специфічні психоемоційні і мотиваційно-вольові механізми регуляції поведінки індивіда в соціальному оточенні, (3) особливий спосіб фіксації інформації в соціальній пам’яті та культурно-генетичний механізм наслідування, тобто належить до соціокультурних механізмів і не зводиться тільки до того, що діє на рівні індивідуальної психічної організації. І четвертим шаром тут є власне розумова діяльність, вплетена в мережу соціальних комунікацій, яка впливає на індивідуальну поведінку (мораль у вузькому розумінні). Складова етосу спільноти, яка відтворюється як культивована нею норма «правильної» людини, куди входить її здатність підпорядковувати свою волю певним правилам взаємин, вести належний спосіб життя, який високо цінований в цій спільноті, який підвищує соціальний статус і самооцінку людини, довіру до неї, бажання наслідувати їй і захищати її як свого, як уособлену цінність, як значиму особу, — харма. Харма етосу — це культивований зразок людини як соціальне мірило «людяності», її парадигма. Той, хто відповідає цьому мірилу, хармі, — свій і гідний того, щоб йому уподібнюватися. Інакше запускається механізм ксенофобічного відчуження. Однак висока харма особи, в силу специфіки самого механізму, робить того, хто в сприйнятті людей свій і значимий воднораз джерелом породження в спільноті нових зразків поведінки. Такі люди — кумири, чи їх ідеалізовані конструкти (герої, боги) стають тими, хто диктує мораль, започатковує звичаї тощо. Представлене розмежування термінів мораль, етос і харма дозволяє чіткіше структурувати проблемне поле дескриптивної етики, розрізняючи усталені паттерни поведінки, характерні для певної спільноти (її етос), культивований в ньому зразок «свого», щодо якого закріплений охоронний і селективний механізм (харма) і мораль (у вузькому розумінні) як частину соціального впливу на індивіда і суспільної свідомості у вигляді повчань, настанов, пояснень тощо.