КООПТАЦІЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА У СХІДНІЙ ЄВРОПІ: КЕЙСИ УГОРЩИНИ ТА ПОЛЬЩІ

Анотація

Стаття присвячена аналізу взаємодії між державою і громадянським суспільством у Східній Європі на прикладах Угорщини (2010–2026) та Польщі (2015–2023). Кооптація визначається як цілеспрямована стратегія керівної еліти країни, направлена на отримання контрольованого громадянського суспільства шляхом використання легальних обмежень, адміністративного і неформального тиску, впливу на фінансування, контролю над медіа та інформаційних кампаній. Виявлено, що в основі кооптації лежить поділ учасників громадянського суспільства на бажаних, прийнятних і небажаних, до яких застосовуються різні правила гри у політичній системі.
Встановлено, що спільним у кейсах Угорщини та Польщі є набір інструментів кооптації, зокрема використання право-популістської та націоналістичної ідеології, створення державних інституцій для централізованого впливу на фінансування громадянського сектора, обмеження доступу небажаних акторів до ухвалення рішень і консультацій. Водночас відмінним є ступінь реалізації інструментів кооптації та принцип поділу на бажаних, прийнятних і небажаних акторів: в кейсі Угорщині діє принцип лояльності актора до керівної еліти та її економічних інтересів, натомість в кейсі Польщі домінує принцип ідеологічно відповідності актора, який буде бажаним, навіть якщо не пов’язаний напряму з економічними інтересами керівної еліти.
У результаті відмінності у здійсненні стратегії кооптації в означених кейсах пояснено різницею у внутрішній організації керівної еліти. В Угорщині 2010–2026 років керівна еліта була представлена організованою клептократичною групою з переважанням неформальних зв’язків, тоді як Польщу 2015–2023 вона була представлена консервативно-авторитарною групою, що покладалася на формальні зв’язки.