ОРІЄНТАЦІЯ НА МИНУЛЕ ЯК ЕЛЕМЕНТ ТЕОРЕТИЧНОГО ОСМИСЛЕННЯ ПОПУЛІЗМУ

Анотація

У статті розглядається теоретичне осмислення орієнтації на минуле як важливого компонента ідейного змісту популізму. Констатується концептуальна невизначеність феномена популізму в сучасній науці. Підкреслюється, що хоча антагонізм «народ – еліта» є єдиною складовою, щодо якої існує відносний консенсус, його одного недостатньо для повноцінної ідентифікації та характеристики популізму. Показано як орієнтація на минуле пояснює специфіку популістської логіки та зумовлює його «багатоликість».
Проведено аналіз еволюції наукових підходів до взаємозв’язку популізму та орієнтації на минуле – від ранніх концепцій Е. Шілза, Д. Белла, С. Ліпсета, Р. Хофштадтера до сучасних теорій Г.-Г. Бетца, П. Таггарта, Р. Водак, Т. Радя, Т. Прядко, М. Кенні, Ф. Фінчельштейна, А. Гужви, Е. Ельчі та інших. Особлива увага в цьому контексті приділяється концепції «хартленду» П. Таггарта як найбільш комплексному теоретичному інструменту, який описує усю повноту ролі та значення ретроспективної орієнтації для змістового наповнення популізму.
Виокремлено три основні напрями інтерпретації орієнтації на минуле в популізмі: як вторинний і контекстуальний елемент; як структурно важливий компонент правого популізму; як невід’ємну рису популізму загалом. Перевага надається третьому підходу, оскільки саме орієнтація на минуле надає популізму специфічної темпоральності, в якій образ майбутнього, принаймні частково, формується на основі свідомо обраних елементів минулого. Це дозволяє відрізняти популізм від консервативних або прогресистських ідеологій, які, відповідно, фокусуються на збереженні теперішнього чи творенню принципово нового майбутнього.
Уточнено, що орієнтація на минуле може виконувати в рамках популізму функції діагнозу сучасності, джерела цінностей, образу ідеалу та аргументативної основи. Звернення до минулого конкретизує зміст популістської критики еліти як сили, що позбавила народ певних благ, якими він вже володів, що особливо проявляється під час трансформаційних криз. Зазначено, що зміст та інтенсивність цієї орієнтації варіюються залежно від ідеологічного поєднання та національно-історичного контексту.