ЕМОЦІЙНА МОВА ЯК ЗАСІБ МОБІЛІЗАЦІЇ ЕЛЕКТОРАТУ У СФЕРІ ПОЛІТИЧНОГО КРАСНОМОВСТВА

Анотація

У статті розглядається сутність поняття «емоційна мова», ефективність та специфіка її застосування як засобу впливу у сфері політичної риторики. Обґрунтовується її здатність сприяти успіху передвиборчих кампаній та ефективності політичних процесів. Розглянуто дилему між етичним і прагматичним аспектами застосування емоційної мови, історія становлення якої сягає часів античної софістики і не втрачає актуальності й у сьогоденні, передусім у сфері політичного красномовства. Простежено трансформацію розуміння та застосування засобів емоційної мови на різних історичних етапах розвитку людства.
Обгрунтовується, що поширення у сучасності кліпового мислення суттєво підвищує ефективність та доречність емоційних меседжів і сприяє розповсюдженню популізму та пропаганди. Варіантом вирішення даної проблеми запропоновано концепцію емоційного інтелекту Д. Ґоулмана, яка передбачає етично коректне, свідоме використання емоційної мови.
Виявлено значний потенціал застосування засобів емоційної мови в таких аспектах як: формування єдності або, навпаки, поляризації суспільства; підсилення мотиваційного впливу або його послаблення; стимулювання демократичних процесів та залучення громадян до суспільного життя.
Уточнюється, що емоційна мова визначає саму логіку комунікаційного процесу та здатна мобілізувати електорат як у конструктивному, так і в деструктивному вимірі. При цьому поняття емоційної мови окреслюється як нейтральне за своєю природою, а її етична оцінка є суб’єктивною і залежить від цілей та контексту використання. Підсумовується, що емоційна мова є невід’ємним засобом впливу в арсеналі успішного політичного оратора.