КОНЦЕПТУАЛЬНА ПРОГНОСТИКА МАЙБУТНЬОГО: НОВИЙ КРОК

Анотація

Рецензія на книгу: П. А. Водопьянов, В. С. Крисаченко. Стратегия бытия человечества: от апокалиптики к ноосферному веку. Минск: Беларуская навука, 2018. 306 с.

З приємністю тримаю в руках ошатне видання нової книги відомих не лише в своїх країнах — Білорусі та Україні — філософів і політологів. З’явилось воно стараннями академічного видавництва братньої країни в ювілейній серії, присвяченій 90-річчю Національної академії наук Білорусі, членом-кореспондентом якої є один з авторів. Кожен з творців цієї книги знаний своїми фундаментальними напрацюваннями в сфері філософії науки, соціальної екології, глобалістики та геополітики, відомий власною науковою школою. І Павло Олександрович Водоп’янов, і Валентин Семенович Крисаченко, до речі, є дійсними членами Української академії політичних наук. Раніше попередня праця цих двох авторів «Великий день гнева: Экология и эсхатология (Минск: Университетское, 1983. 282 с. ) була відзначена спільною премією трьох президентів: НАН України, НАН Білорусі і АН Молдови. А тому, від нової монографії читач очікує не менш цікавого змісту, стрункої логіки викладу, ґрунтовних узагальнень. І ці сподівання виправдовуються повністю.
Книга складається із вступних міркувань, п’яти глав і підсумків. За своїм змістом вона — наскрізь онтологічна. Фундаментальні узагальнення людської думки авторами розглядаються крізь призму того, чи існує насправді наша реальність, хто відповідальний за її долю, яке місце і значення людини в процесі розвою універсаму, і якими власне кажучи є подальші осяжні перспективи земного існування людини. І все це аналізується і простежується із залученням концептів та емпіричного матеріалу із найрізноманітніших галузей знань, починаючи від Святого Письма, і закінчуючи найновішими футурологічними роздумами. Онтологія кризового стану викликає стурбованість щодо чинності морально-етичних регуляторів міжлюдських взаємин, внутрішньої деградації та дисгармонізації сучасної цивілізації. Одвічні людські цінності — добро, справедливість, порядність, взаємодопомога та ін. — дедалі частіше поступаються насильству, злобі, ненависті та іншим біфуркаційним збурювачам. То ж чи має людство реальний шанс на усталене майбуття. А чи не є це лише ілюзорною мрією? Простежимо хід авторської думки.