ДИЛЕМА БЕЗПЕКИ ТА СВОБОДИ: ШЛЯХ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕМОКРАТІЇ КРІЗЬ ВІЙНУ ТА ВИКЛИКИ КОНСОЛІДАЦІЇ

Анотація

У статті досліджено еволюцію української демократії в умовах війни та виклики, що постають на шляху її консолідації. Автори з’ясовують специфіку українського демократичного транзиту від 1991 року, наголошуючи на його відмінності від класичних постсоціалістичних сценаріїв та залежності від євроінтеграційного вектора. Розглянуто поняття електоральної та ліберальної демократії, з акцентом на тому, що Україна, попри розвинене виборче середовище, не досягла повноцінної ліберальної моделі. Оцінюється стан демократії за даними Freedom House, критикується методологія цього індексу з урахуванням національного контексту та зовнішніх загроз. Особливу увагу приділено впливу воєнного стану на реалізацію конституційних прав і свобод, що зумовлює дилему «свобода vs безпека». Проаналізовано чотири рівні консолідації демократії за Ф. Фукуямою - ідеологію, інститути, громадянське суспільство та культуру - та окреслено сильні й слабкі сторони українського досвіду. Наголошено на феномені випереджального розвитку громадянського суспільства порівняно з інституційним дизайном держави. Окреслено загрози повоєнного періоду, включно з ризиком гібридних політичних режимів, та запропоновано напрями зміцнення демократії: баланс між свободою і безпекою, інституційне вдосконалення, мерітократичний добір політичної еліти. Робота поєднує теоретичний аналіз і практичні рекомендації, формуючи бачення оптимістичного сценарію розвитку української демократії після перемоги.