Предметну сферу дослідження зосереджено на феномені ксенофобії, який справляє латентний вплив на абсолютну більшість комунікативних практик і соціокультурних взаємодій. Проілюстровано, що, попри свою артикулятивну невиразність і функціональну неістотність, детермінативна визначальність ксенофобії в багатьох випадках не підлягає сумніву, а це актуалізує потребу прискіпливої уваги до неї дослідницького середовища. Зазначено, що цілком об’єктивний і навіть закономірний статус ксенофобії, в основі якого знаходяться певні генеалогічні передумови і причинно-наслідкові зв’язки, істотно проблематизує перспективи подолання обмежень, які накладаються цим різновидом латентного дистанціювання на комунікативну взаємодію різних культурно-цивілізаційних середовищ. Осмислено генеалогічну вкоріненість ксенофобії у культурно-цивілізаційній ментальності та її латентну присутність в багатьох стереотипах і автоматизмах світосприйняття. Доведено, що така онтологічна специфіка ксенофобії надає їй статусу одного з основних факторів, які перешкоджають культурно-цивілізаційному синтезу, екуменізму і навіть комунікативним обмінам на принципах взаємоповаги. Акцентовано увагу на тому, що окреслена особливість актуалізує потребу активізації рефлексійних і аналітичних зусиль, спрямованих на нівелювання вад ксенофобії. Позаяк основні труднощі предметного й верифікованого аналізу ксенофобії обумовлені нееквівалентністю смислів і значень, якими різні соціокультурні середовища оперують на рівні повсякденних практик, то концептуалізовано положення про нагальну потребу систематизації культурно-цивілізаційних еквівалентів за багатьма профільними напрямами: світоглядним, ментальним, смисловим, значеннєвим, аксіологічним, етичним. Обґрунтовано висновок, відповідно до якого консенсус щодо культурно-цивілізаційних еквівалентності можливий лише на основі транспарентного й рівноправного дискурсу репрезентантів різних соціокультурних середовищ. 

Предметну сферу дослідження зосереджено на феномені ксенофобії, який справляє латентний вплив на абсолютну більшість комунікативних практик і соціокультурних взаємодій. Проілюстровано, що, попри свою артикулятивну невиразність і функціональну неістотність, детермінативна визначальність ксенофобії в багатьох випадках не підлягає сумніву, а це актуалізує потребу прискіпливої уваги до неї дослідницького середовища. Зазначено, що цілком об’єктивний і навіть закономірний статус ксенофобії, в основі якого знаходяться певні генеалогічні передумови і причинно-наслідкові зв’язки, істотно проблематизує перспективи подолання обмежень, які накладаються цим різновидом латентного дистанціювання на комунікативну взаємодію різних культурно-цивілізаційних середовищ.

Осмислено генеалогічну вкоріненість ксенофобії у культурно-цивілізаційній ментальності та її латентну присутність в багатьох стереотипах і автоматизмах світосприйняття. Доведено, що така онтологічна специфіка ксенофобії надає їй статусу одного з основних факторів, які перешкоджають культурно-цивілізаційному синтезу, екуменізму і навіть комунікативним обмінам на принципах взаємоповаги. Акцентовано увагу на тому, що окреслена особливість актуалізує потребу активізації рефлексійних і аналітичних зусиль, спрямованих на нівелювання вад ксенофобії.

Позаяк основні труднощі предметного й верифікованого аналізу ксенофобії обумовлені нееквівалентністю смислів і значень, якими різні соціокультурні середовища оперують на рівні повсякденних практик, то концептуалізованоположення про нагальну потребу систематизації культурно-цивілізаційних еквівалентів за багатьма профільними напрямами: світоглядним, ментальним, смисловим, значеннєвим, аксіологічним, етичним. Обґрунтовано висновок, відповідно до якого консенсус щодо культурно-цивілізаційних еквівалентності можливий лише на основі транспарентного й рівноправного дискурсу репрезентантів різних соціокультурних середовищ.

культурно-цивілізаційна ксенофобія; соціокультурний дослідницький підхід; причинно-наслідкова зумовленість; життєвий світ культури; ментальні особливості; смисли і значення

Levkulych, V.V. (2018). Justice as a socio-cultural phenomenon. Uzhhorod: Helvetica Publishing House, 480 p.

Lewis, D. K. (2001). On the Plurality of Worlds. Wiley-Blackwell, 288 р.

Levi-Strauss, C. (2021). Structural Anthropology. Hassell Street Press, 452 р.

Slyvinskyi A. (2024). Sociocultural interaction as a factor in human evolution. Vyshcha osvita Ukrayiny, 2, 14–27.

Mauss, M. (2000). The Gift: The Form and Reason for Exchange in Archaic Societies. W. W. Norton & Company, 184 р.

Makhniy, M.M. (2012). Homo ethnikos: psychology and culture. Chernihiv: Publisher Lozovyi V.M., 400 p.

Geertz, C. (2017). The Interpretation of Cultures. Basic Books, 576 р.

Latour, B. (2012). An Inquiry into Modes of Existence: An Anthropology of the Moderns. La Decuvert, 504 р.

Latour, B. (2006). We Have Never Been Modern: An Essay in Symmetrical Anthropology. La Decuvert, 210 р.

Levi-Strauss, C. (1995). Myth and Meaning: Cracking the Code of Culture. Schocken, 80 р.

Nahorna, L. P. (2014). Historical culture: concept, information resource, reflexive potential. K.: I. F. Kuras Institute of Physics and Technology of the National Academy of Sciences of Ukraine, 382 p.

Samchuk, Z. F. (2009). Worldview foundations of socio-philosophical research of ideology: the problem of criteria and priorities of choice (Vol. 1). D.: ART-PRES, 920 p.

Honcharenko, K. (2023). The mechanism of formation of the interpassive silent subject in the educational space. Vyshcha osvita Ukrayiny, 1 (88), 32–38.