ЧИ БУВ ПІФАГОР ПОЛІТИКОМ? (історико-філософська спроба переосмислення)


DOI: https://doi.org/10.17721/2415-881x.2022.88.149-160

Vitali Turenko (Туренко Віталій Едуардович)

Анотація


У статті на основі найновіших фундаментальних досліджень з піфагорійської проблематики, а також залученням оригінальних джерел давньогрецьких та давньоримських істориків, філософів та ораторів аналізуються ключові аспекти діяльності Піфагора як політичного мислителя та громадського діяча. Виявлено, що саме питання про місце народження філософа стало центром уваги імперської пропаганди у Стародавньому Римі. Доведено, що сам Піфагор не мав прямого відношення до політичної діяльності, хоча його філософські переконання, переважно про розуміння ідеальної форми правління, роль та значення законів, мали вплив на соціальне життя в Іонії і Західній Греції. Доведено, що успішність його виступів на території сучасної Італії пов’язана з тим, що в Кротоні, як і в інших сусідніх містах, був «попит» на нові політичні трансформації та зміни. Щоправда, кардинальні зміни не відбувались, але послідовники Піфагора опинилися у владних структурах різних міст, що спричинювалось переслідуванням його учнів. Обґрунтовано, що достовірно яких саме політико-правових переконань притримувався засновник ранньої грецької філософської традиції невідомо, однак очевидно, що він справив потужний вплив на розвиток філософської сфери і теоретично, і практично. Піфагор напрацював достатній псевдоепіграфічний корпус робіт, положення з яких використовували послідовники цієї школи, деякі зустрічаються у платонівських політико-правових трактатах. Окремі ідеї лягли в основу вчення про платонівську державу — Платонополіс. Розкрито було також, що окрім політичної діяльності, Піфагор здійснив вплив на філософсько-правничу думку античності, що підтверджується наявністю цілою низки його законів, а також праць, присвячених юридичній проблематиці, які традиційно приписуються його послідовникам.

Ключові слова


Піфагор; політична діяльність; рання грецька політична філософія; піфагорійська школа; піфагорійські трактати

Повний текст:

PDF>PDF

Посилання


Krische, A.B. (1830). De societatis a Pythagora in urbe Crotoniatarum scopo politico commentatio. Typis Dieterichianis, Gottingen, 215 р.

Delatte, A. (1922). Essai sur la politique pythagoricienne. Liege, Paris, 295 р.

Berve, G. (1997). Tyrants of Greece. Rostov-on-Don: Phoenix, 640 р. [in Russian]

Zhmud, L.Ya. (2012). Pythagoras and his school. Leningrad: Nauka. 192 р. [in Russian]

Riedweg, C. (2013). Approaching Pythagoras of Samos: Ritual, Natural Philosophy and Politics, On Pythagoreanism, De Gruyter, 47–62.

Rowett, K. (2014). The Pythagorean Society and Politics, A History of Pythagoreanism, Еdited by C. A. Huffman. Cambridge: Cambridge University Press, 112–130.

Trubetskoy, E. ?. (2001). History of the philosophy of law (ancient), Works on the philosophy of law. St. Petersburg: RKHGI Publishing House, 40–286. [in Russian]

Windelband, V. (1995). History of ancient philosophy. Kyiv: Tandem, 368 р. [in Ukrainian].

Karabuschenko, P.L. (2016). Politics and Law in the Philosophical and Elitological Doctrine of Pythagoras, Izvestiya vuzov. Jurisprudence,2, 220–239. [in Russian].


Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.


Ліцензія Creative Commons
Цей твір ліцензовано на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства — Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна.

Редакційна колегія не завжди поділяє позицію авторів. За точність викладеного матеріалу відповідальність покладається на авторів.
Усі права застережені.
© Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2026