ЧИ БУВ ПІФАГОР ПОЛІТИКОМ? (історико-філософська спроба переосмислення)

Анотація

У статті на основі найновіших фундаментальних досліджень з піфагорійської проблематики, а також залученням оригінальних джерел давньогрецьких та давньоримських істориків, філософів та ораторів аналізуються ключові аспекти діяльності Піфагора як політичного мислителя та громадського діяча. Виявлено, що саме питання про місце народження філософа стало центром уваги імперської пропаганди у Стародавньому Римі. Доведено, що сам Піфагор не мав прямого відношення до політичної діяльності, хоча його філософські переконання, переважно про розуміння ідеальної форми правління, роль та значення законів, мали вплив на соціальне життя в Іонії і Західній Греції. Доведено, що успішність його виступів на території сучасної Італії пов’язана з тим, що в Кротоні, як і в інших сусідніх містах, був «попит» на нові політичні трансформації та зміни. Щоправда, кардинальні зміни не відбувались, але послідовники Піфагора опинилися у владних структурах різних міст, що спричинювалось переслідуванням його учнів. Обґрунтовано, що достовірно яких саме політико-правових переконань притримувався засновник ранньої грецької філософської традиції невідомо, однак очевидно, що він справив потужний вплив на розвиток філософської сфери і теоретично, і практично. Піфагор напрацював достатній псевдоепіграфічний корпус робіт, положення з яких використовували послідовники цієї школи, деякі зустрічаються у платонівських політико-правових трактатах. Окремі ідеї лягли в основу вчення про платонівську державу — Платонополіс. Розкрито було також, що окрім політичної діяльності, Піфагор здійснив вплив на філософсько-правничу думку античності, що підтверджується наявністю цілою низки його законів, а також праць, присвячених юридичній проблематиці, які традиційно приписуються його послідовникам.