ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ТА ЗАСАДНИЧІ ЦІННОСТІ ДЕРЖАВНИХ ІНСТИТУЦІЙ
DOI: https://doi.org/10.17721/2415-881x.2021.86.83-96
Анотація
Дослідження присвячене осмисленню питання ефективної роботи державних інституцій, а також виявленню причин і наслідків втрати інституційної пам’яті. З метою чого ми послуговувались філософськими та загальнонауковими методами наукового дослідження, зокрема порівняльно-історичним методом, методом системного аналізу, порівняльно-критичним та ін. методами, які сприяли виявленню причин втрати інституційної пам’яті. Обґрунтовано, що саме філософія є тією ефективною методологією «розуміння» (мовою Г. — Г. Гадамера), що виконує функцію аналітичної роботи. Встановлено, що ефективне функціонування державних інституцій є базисом розвитку розумного суспільства. Адже, без правової держави інституції не працюють.
На підставі соціологічної аналітики, обґрунтовано, що ефективна робота державних інституцій залежить не лише від сили права, а й від цінностей, які сповідує спільнота. Встановлено, що неефективна робота державних інституцій, це завжди про нерівність. Чим вищою є нерівність тим вищими є ризики соціального конфлікту. Саме, неефективна робота державних інституцій призводить до соціальної напруги і соціального конфлікту. У питанні ефективної роботи державних інституцій важливими є такі компоненти як легітимність, державна стратегія, подолання нерівності, право та цінності, які сповідує спільнота. Не викликає жодних сумнівів, що втрата інституційної пам’яті є однією з найбільш загрозливих тенденцій, адже «свобода» без меж перетворюється на «свавілля»,«відповідальність» на «безвідповідальність», а подекуди і «безкарність», відповідно, лише ефективно працюючі інституції є передумовою становлення правової держави, де панують верховенство права звернене до людини, поваги її прав і гідності. Безсумнівно, що для того, аби відбувався якісний поступ у царині розвитку державного управління, слід сприяти приросту «людського капіталу», тобто здійснювати інвестиції в освіту, моделювати соціогуманітарну стратегію України сьогодення. І, таким чином, виховувати і формувати людей нової генерації, які будуть не імітувати, а реально створювати ті соціальні інституції, які будуть відображати наші справжні цінності. Саме інвестиція в інтелектуальний капітал дозволить побудувати країну рівних можливостей та рівного доступу до правосуддя.
Ключові слова
Повний текст:
>PDF
Посилання
Filosofiia ta entsyklopediia prava v Universyteti Sviatoho Volodymyra: u 2 kn. (2011); uklad. I. S. Hrytsenko, V. A. Korotkyi; za red. I. S. Hrytsenka. Kyiv: Lybid,. Kn. 1. 500 s. [in Ukrainian].
Diurkheim, E. (1991). O razdelenyy obshchestvennoho truda. Metod sotsyolohyy. Moskva: Nauka. 576 s. [in Russian].
Hegel, G.W.F. (2000). Grundlinien der Philosophie des Rechts (Naturrecht und Staatswissenschaft im Grundrisse. Zum Gebrauch für seine Vorlesungen). Verlag: Suhrkamp Verlag. 531 s.
Hehel, H. (1990). Fylosofyia prava. Moskva: Mysl. 524 s. [in Russian].
Fukuiama, F. (2004). Konets ystoryy y poslednyi chelovek; рerevod s anhl. M. B. Levyna. Moscov: «Yzdatelstvo AST». URL: http://www. nietzsche. ru/influence/philosophie/fukuama/ [in Russian].
Paskhaver, A. S nashymy nyneshnymy tsennostiamy my ne mozhem byt bohatoi stranoi. URL: http://reinvent. platfor. ma/aleksandr-paskhaverr/
Lybanova, E. Ukrayna — hlubyna neravenstva. URL: http://gazeta. zn. ua/internal/ukraina-glubina-neravenstva-.html [in Ukrainian].
Veber, M. Polytyka kak pryzvanye y professyia. Yzbrannye proyzvedenyia. Moskva: Prohress, 1990. S. 643–706. [808 s. ]. URL: http://www. filosof. historic. ru/books/item/f00/s00/z0000304/st000.shtml [in Russian].
Robynson, Dzh. A., Adzhemohlu, D. (2016). Pochemu odny strany bohatye, a druhye bednye. Proyskhozhdenye vlasty, protsvetanyia y nyshchety. Moskva: AST, 696 [in Russian].
Kharary, Yu. (2011). Kratkaia ystoryia chelovechestva. Moskva: Syndbad. URL: http://mido. kiev. ua/lib/sapiens. pdf [in Russian].
Fukuiama, F. (2018). Vytoky politychnoho poriadku. Vid pradavnikhchasiv do Frantsuzkoi revoliutsii. Kyiv: Nash Format. 576 s. [in Ukrainian].
Lypynskyi, V. Lysty do brativ-khliborobiv. Pro ideiu i orhanizatsiiuukrainskoho monarkhizmu. Pysani 1919–1926 r. URL: http://shron2.chtyvo. org. ua/Lypynskyi_Viacheslav/Lysty_do_Brativ-Khliborobiv_pro_ideiu_i_organizatsiiu_ukrainskoho_monarkhizmu. pdf
Lypynskyi, V. (1928). Kham i Yafet. Lviv: Postup. URL: http://shron1.chtyvo. org. ua/Lypynskyi_Viacheslav/Kham_i_Yafet. pdf [in Ukrainian].
Hrushevskyi, M. Khto taki ukraintsi i choho vony khochut, 1917 r.URL: http://shron2.chtyvo. org. ua/Hrushevskyi/Khto_taki_ukraintsi_i_choho_vony_khochut_zb. pdf [in Ukrainian].
Hrushevskyi u dosiahnenni ideino-kulturnoi sobornosti ta podolanninaddniprianskoho partykuliaryzmu v 1906–1907 rr. (za materialamy shchodennyka) (2016). Ukrainskyi istorychnyi zhurnal. Kyiv. No 5. S. 101–138 [in Ukrainian].
Shcho zapoviv nam Liubomyr Huzar: Naiiaskravishi tsytatyvelykoho mudretsia. URL: https://www. depo. ua/ukr/life/scho-zapoviv-nam-lyubomir-guzar-nayyaskravishi-citati-velikogo-mudrecya-20170601581743 [in Ukrainian].
Посилання
- Поки немає зовнішніх посилань.

Цей твір ліцензовано на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства — Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна.
Редакційна колегія не завжди поділяє позицію авторів. За точність викладеного матеріалу відповідальність покладається на авторів.
Усі права застережені.
© Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2026






