СУСПІЛЬНЕ ІСНУВАННЯ ЯК УМОВА ТВОРЕННЯ ТА ВІДТВОРЕННЯ СУБ’ЄКТА

Анотація

Коли ми констатуємо існування реальності, яка впливає на буття людини та виявляє її неспроможність впливати на реальність позитивним чином, ми виявляємо відсутність суб’єктності. Однак, у нашому випадку мова не йде про концепт «смерть суб’єкта», а про усвідомлення втрати суб’єктності та пошук шляхів її відтворення. Таким чином, згадуючи про концепт «актора», обґрунтовуємо концепт «людини як Суверена». На відміну від юридичного тлумачення, яке присутнє у міжнародному праві, пропоную ввести визначення суверенітету як такої сутності, без якої існування неможливе. Зокрема, індоєвропейська сутність існування людини презентує суверенітет індивіда, а інші — родину, групу, плем’я, етнос, державу, верховного ієрарха та тощо. Змістовно суверенітет презентує знання про властивості іншого (дійсне знання про існування).
Дана студія дозволила обґрунтувати, що здатність відповідально укладати угоди виявляє людину, яка має волю та може визначатися терміном «суверен». У свою чергу, угоди здебільшого укладаються із тими, кого не можна проігнорувати. Відповідно, реалізується комплементарний зв’язок із об’єктивними обставинами, в якому культура, пізнання, наука та інтелект є складовими збільшення суверенітету. Оскільки суверенітет в суспільстві виявляє себе у формі волі, вона є обов’язковим елементом цілісності суверена, який виявляє її актом довіри чи недовіри.