ҐЕНДЕРНА РІВНІСТЬ ТА СОЦІАЛЬНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СУСПІЛЬНОГО ЖИТТЯ: ФІЛОСОФСЬКЕ ОСМИСЛЕННЯ

Анотація

Метою статті є виявити світоглядні та культурні передумови дотримання ґендерної рівності у суспільстві. Політика виступає як центральне поле суспільної боротьби за права усіх гендерних груп, однак у сучасній Україні основною гендерною групою, яка має реальні шанси досягнути суттєвого успіху в цій боротьбі є жінки. Це є свідченням незавершеної боротьби за гендерні права і ґендерну рівність в Україні. Ця боротьба є невід’ємною складовою лібералізації суспільного життя, який небезпідставно пов’язується з європейським виміром української національної ідентичності.
Наближення рівня соціальних інститутів до аналогічних європейських зразків, з одного боку, має своєю невід’ємною складовою досягнення ґендерної рівності, з іншого боку — необхідним є досягнення також усіх інших видів рівності громадян України у їхніх політичних правах. Питання ґендерної рівності виявляється найбільш уразливим за умов, коли у суспільстві посилюються радикальні, фундаменталістські настрої.
Демократичну правову систему регуляції суспільного життя, яка неупереджено забезпечує дотримання індивідуальних прав і свобод представників будь-яких спільнот і ґендерних ідентичностей, атакують як зі сторони прихильників традиційних релігійних цінностей, так і зі сторони представників світської авторитарної системи. У випадку польських жіночих протестів ґендерна рівність стала заручницею тимчасової політичної доцільності у союзі з релігійними церковними інтересами, а в Україні, незважаючи на сприятливе законодавче тло, розвитку ґендерної рівності заважає суміш залишків авторитарного минулого з корупційно-олігархічною системою відбору діючих осіб політичного життя.