ПРИРОДНОРЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КРАЇН-ЧЛЕНІВ BRICS ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ СПІЛЬНОГО ГЕОПОЛІТИЧНОГО ПОЛЮСУ КОНТРСИЛИ ЗАХОДУ

Анотація

У статті досліджено природно-ресурсний потенціал держав об’єднання BRICS як чинник формування альтернативного геополітичного центру сили в умовах трансформації сучасного світового порядку. Здійснено комплексний аналіз ролі енергетичних ресурсів і критичних мінералів у забезпеченні економічного розвитку та посиленні геополітичного впливу держав BRICS. Особливу увагу приділено здатності об’єднання трансформувати ресурсний потенціал у дієвий інструмент геополітичного протистояння із Заходом в умовах сучасних кризових процесів, зокрема конфлікту навколо Ірану.
У результаті дослідження встановлено, що концентрація значних запасів енергетичних ресурсів і критичних мінералів у країнах BRICS формує об’єктивні передумови для посилення їхнього геополітичного впливу через контроль глобальних ланцюгів постачання та створення нових економічних залежностей на світових ринках. Виявлено, що природно-ресурсний потенціал держав BRICS є важливою передумовю формування багатополярної моделі світопорядку. Обґрунтовано, що внутрішня неоднорідність об’єднання, відмінності в зовнішньополітичних орієнтаціях держав-учасниць та відсутність узгодженої геостратегічної політики істотно обмежують можливості трансформації BRICS у консолідований геополітичний блок. З’ясовано, що ефективність використання ресурсного потенціалу як інструменту політичного впливу безпосередньо залежить від рівня стратегічної координації між державами-учасницями. Окреслено основні чинники, що сприяють або перешкоджають перетворенню природних ресурсів на інструмент геополітичного впливу в умовах глобальної нестабільності. Узагальнено підходи до оцінки ресурсного потенціалу BRICS у контексті сучасної конкуренції із Заходом та продемонстровано взаємозв’язок між ресурсною забезпеченістю, економічною самодостатністю та геополітичними амбіціями об’єднання.
Підсумовано, що BRICS має значний потенціал для формування альтернативного центру сили у світовій політиці, однак його реалізація залежить від здатності держав-учасниць до стратегічної консолідації, подолання внутрішніх суперечностей та ефективного використання ресурсних важелів на геополітичній арені.