У статті здійснено комплексний аналіз феномену культурного шоку в процесі академічної рееміграції молоді та його впливу на освітню й соціальну адаптацію осіб, які повертаються до країни походження після тривалого навчання, стажування або наукової діяльності за кордоном. Обґрунтовано, що академічна рееміграція є не лише фізичним поверненням до країни походження, а складним соціокультурним і психологічним процесом, який супроводжується необхідністю повторної адаптації до національного освітнього та суспільного середовища. Визначено, що культурний шок у процесі академічної рееміграції проявляється через комплекс емоційних, когнітивних і поведінкових реакцій, які охоплюють переживання невизначеності, фрустрації, втрати відчуття належності, перегляд системи цінностей, а також необхідність вироблення нових моделей соціальної та академічної взаємодії.
У дослідженні показано, що адаптаційні труднощі молодих реемігрантів значною мірою пов’язані з особливостями функціонування освітніх інституцій, відмінностями академічних культур, специфікою професійної реалізації та характером соціального середовища. Водночас культурний шок розглядається не лише як чинник дезадаптації, але і як потенційний ресурс розвитку особистості. Переживання досвіду міжкультурної взаємодії та подальшої реадаптації сприяє формуванню міжкультурної компетентності, розвитку критичного мислення, когнітивної гнучкості, рефлексивності та здатності до ефективної діяльності в умовах культурного різноманіття. Підкреслено, що успішне подолання труднощів повернення створює передумови для інтеграції міжнародного досвіду в національний освітній простір, розвитку інноваційного потенціалу молоді та зміцнення людського капіталу держави. Ефективна академічна рееміграція потребує комплексного підходу, який поєднує психологічну підтримку молоді, розвиток інституційних механізмів адаптації в закладах освіти, створення професійних можливостей для самореалізації та формування державної політики, орієнтованої на збереження зв’язків із молодими фахівцями, які здобули міжнародний досвід. У сучасних умовах академічна рееміграція має розглядатися не лише як складова міграційної політики, а як важливий інструмент відновлення інтелектуального потенціалу країни, посилення конкурентоспроможності національної освіти та науки й забезпечення довгострокового суспільного розвитку.

Oberg, K. (1960). Cultural shock: Adjustment to new cultural environments. Practical Anthropology, 7(4), 177–182.

Berry, J. W. (2005). Acculturation. In J. W. Berry & D. L. Sam (Eds.), Culture and human development (pp. 263–273). Psychology Press.

Hall, E. T., & Hall, M. R. (1987). The sounds of silence. In Anthropology (pp. 79–84). The Dushkin Publishing Group.

Bennett, J. M. (1986). Modes of cross-cultural training: Conceptualizing cross-cultural training as education. International Journal of Intercultural Relations, 10(2), 117–134.

Gullahorn, J. T., & Gullahorn, J. E. (1963). An extension of the U-curve hypothesis. Journal of Social Issues, 19(3), 33–47. http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/j.1540-560.1963.tb00447.x/abstract

Maslow, A. (2006). Motywacja i osobowość [Motivation and personality]. Wydawnictwo Naukowe PWN.

Rogers, C. R. (1961). On becoming a person: A therapist’s view of psychotherapy. Houghton Mifflin.

Ward, C., Bochner, S., & Furnham, A. (2001). The psychology of culture shock (2nd ed.). Routledge. https://doi.org/10.4324/9781003070696

Erikson, E. H. (1950). Childhood and society. W. W. Norton & Company.

Frankl, V. E. (2024). Liudyna v poshukakh spravzhnoho sensu. Psykholoh u kontstabori [Man’s search for meaning. Psychologist in a concentration camp]. Knyzhkovyi Klub «Klub Simeinoho Dozvillia».

Tedeschi, R. G., & Calhoun, L. G. (2004). Posttraumatic growth: Conceptual foundations and empirical evidence. Psychological Inquiry, 15(1), 1–18. https://journals.indexcopernicus.com/api/file/viewByFileId/682769.pdf