НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА І ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ: ДІЯЛЬНІСТЬ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Анотація

Розглянуто співвідношення національної безпеки і захисту прав людини у діяльності Кабінету Міністрів України в умовах воєнного стану. З’ясовано реальні можливості й першочергові заходи державних органів у системі комплексного захисту населення країни. Виявлено особливості гарантування прав громадян, які виконують свій конституційний обов’язок по захисту своєї держави. Охарактеризовано надзвичайні реалії, пов’язані з російською агресією та окупацією значної частини українських територій. Визначено механізми забезпечення свободи слова і правдивої інформації, належного захисту інформаційних ресурсів. Окреслено цілісне стратегічне бачення післявоєнної моделі правового порядку, пов’язаного із захистом прав і свобод людини і громадянина. Зроблено висновок щодо оптимізації співвідношення національної безпеки і захисту прав і свобод громадян, адаптації державних органів до воєнного стану. Відповідно визначено перспективні напрями діяльності виконавчої влади, до яких віднесені: деталізація процедур обмеження прав громадян у період воєнного стану з визначенням чітких критеріїв та обґрунтування щодо застосування таких обмежень з метою уникнення можливого зловживання з боку влади; мінімізація порушень права на приватне життя; забезпечення справедливої компенсації пошкодженого чи втраченого в умовах війни майна; чітке нормативне визначення категорій осіб, постраждалих внаслідок збройної агресії; прозорість у використанні отриманих даних, уникнення незаконного розголошення конфіденційної інформації; подолання формалізму в процесі розгляду скарг з приводу порушення прав і свобод громадян; розширення спектру безкоштовного надання юридичної підтримки та інформаційних послуг; увага до правопорушень, пов’язаних із домашнім насильством, агресивною поведінкою, зумовлених зростанням рівня стресу, тривоги, економічної нестабільності. Стратегія майбутньої повоєнної відбудови повинна передбачати створення суттєво оновленої, стійкої, прозорої правової системи, орієнтованої на реальний правовий захист людини.