УТВОРЕННЯ КОАЛІЦІЙ В ОРГАНАХ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ: ЗАРУБІЖНИЙ І УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД

Анотація

Досліджено основні засади формування коаліцій у представницьких органах місцевого самоврядування. Виявлено та систематизовано раціональні мотиви, якими керуються політичні актори при формуванні коаліцій на місцевому рівні. Здійснено порівняльний аналіз українського та зарубіжного досвіду коаліційної практики. В якості методологічної основи використано здобутки теорії раціонального вибору, неоінституціональний підхід, компаративний аналіз та системний метод. Основні результати дослідження демонструють, що, на відміну від українського національного рівня, де домінують ідеологічні та програмні чинники, утворення коаліцій в органах місцевого самоврядування європейських країн характеризується превалюванням прагматичних міркувань: розподілом посад у виконавчих органах, контролем над бюджетними ресурсами, доступом до процесів прийняття рішень. Європейський досвід (Данія, Нідерланди, Німеччина, Бельгія) засвідчує інституціоналізацію коаліційних практик через формалізацію коаліційних угод, чіткий розподіл портфелів та створення механізмів управління конфліктами. З’ясовано, що в Україні утворення коаліцій на місцевому рівні характеризується високим ступенем неформальності, персоналізацією відносин, домінуванням локальних бізнес-груп та слабкістю партійної дисципліни. Зроблено висновки: раціоналізація коаліційних процесів на місцевому рівні в Україні потребує інституційних реформ, спрямованих на формалізацію коаліційних угод, посилення партійної структуризації місцевих рад та створення ефективних механізмів громадського контролю.