ІДЕОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ 2014-2026 РОКІВ
DOI: https://doi.org/10.17721/2415-881x.2025.99.276-287
Анотація
У статті досліджені основи новітньої ідеологічної парадигми рф так званого «русского міра», субстанцію якої складають старі ідеології російського націоналізму: панславізм/слов'янофільство/панрусизм, євразійство, націонал-більшовизм до яких у 2000-х доєднався рашизм, дослідники називають його російським аналогом нацизму, або російським неонацизмом. Розглянуті причини концентрації російського режиму на минулому, а не на пошуку шляхів ефективного конструювання майбутнього і створення умов для взаємовигідної співпраці в регіоні.
Уточнений механізм поширення генерованих для кремлівської влади ідеологем, ключовими елементами якого є сам правлячий режим, російська православна церква (РПЦ і афільовані з нею церкви в інших країнах, зокрема УПЦ), пропагандистські ЗМІ, російські «ідеологи»-спікери, які можуть на пряму не асоціюватися з рф, але працювати на неї шляхом відпрацювання модифікованого порядку денного.
З’ясовано, що після падіння «Імперії зла» в рф не змінилися підходи до організації та ведення пропаганди. Оскільки, інституціонально-сталою залишилася успадкована від СССР пропагандиська машина. Набір ідеологічних кліше або кліше без суті теж не змінилися через прагнення рф повернути і утримати стару картину світу де СРСР був полюсом геополітичного тяжіння.
Наголошено на ознаках максимального напруження державної машини рф на початку 2026 року, яка здійснила повну переорієнтацію на війну на виснаження, де внутрішня стабільність приноситься в жертву примарним територіальним здобуткам. Фіксація на агресії проти України завдає кремлю одну за одною поразки на геополітичному рівні і зрештою болісно б’є по амбіція кремля. Більш чітка позиція адміністрації США по відношенню до рф може пришвидшити її стратегічну поразку на всіх рівнях в тому числі і в Україні.
Ключові слова
Повний текст:
>PDF
Посилання
Krysachenko, V. S. (2024). Rashism as evil: An existential challenge to Ukraine and the whole world: Analytical assessments. Ministry of Education and Science of Ukraine; Research Institute of Ukrainian Studies. Kyiv: Mimenium. 76 p.
Demianenko, B. (2018). “Rashism” as a quasi-ideology of post-Soviet imperial revanche. Studia Politologica Ucraino-Polona, 8, 35–40. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/Spup_2018_8_8
Hale, H. E. (2001). The parade of sovereignties: Testing theories of secession in the Soviet setting. British Journal of Political Science, 30(1), 31–56. https://doi.org/10.1017/S0007123400000028
Gorodnichenko, Y., & Sologub, I. (n.d.). Is Russia a superpower? Very doubtful. Retrieved from https://voxukraine.org/rosiya-superderzhava-duzhe-sumnivno
Ogneviuk, V., Andrieiev, V., Brekhunenko, V., Videiko, M., Humeniuk, B., Hyrych, I., Masenko, L., Mytrofanenko, Y., Ohryzko, V., Palii, O., Piskun, V., Polianskyi, P., Serhiichuk, V., & Cherneha, P. (2023). Ban rashism (V. Piskun, Ed.). Kyiv: Borys Grinchenko Kyiv University. 252 p.
The Washington Times. (2008, October 12). Kuhner: Will Russia–Ukraine be Europe’s next war? Retrieved from https://www.washingtontimes.com/news/2008/oct/12/europes-next-war/
The Guardian. (2014, March 25). Barack Obama: Russia is a regional power showing weakness over Ukraine. Retrieved from https://www.theguardian.com/world/2014/mar/25/barack-obama-russia-regional-power-ukraine-weakness
Russia–2016: Contours of hybrid war. (2016, April 13). Kyiv. Retrieved from https://www.radiosvoboda.org/a/27673005.html
Baudrillard, J. (2004). Simulacra and simulation (V. Khovkhun, Trans.). Kyiv: Solomiia Pavlychko Publishing House “Osnovy”. 230 p.
Посилання
- Поки немає зовнішніх посилань.
Цей твір ліцензовано на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства — Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна.
Редакційна колегія не завжди поділяє позицію авторів. За точність викладеного матеріалу відповідальність покладається на авторів.
Усі права застережені.
© Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2026