БІЛОРУСЬ В УКРАЇНСЬКИХ ГЕОПОЛІТИЧНИХ ВЧЕННЯХ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОРІЧЧЯ
DOI: https://doi.org/10.17721/2415-881x.2025.99.240-250
Анотація
Проаналізовано погляди українських теоретиків геополітики першої половини ХХ сторіччя на перспективи відносин незалежних держав України і Білорусі.
З’ясовано, що використання території Білорусі для відкритої російської агресії привернули увагу вітчизняних науковців і політиків до проблеми перспектив Українсько-білоруських відносин.
Доведено, що теоретична спадщина українських мислителів першої половини ХХ сторіччя може бути використана для формування цілісної зовнішньополітичної концепції відносин України та її північного сусіда. На думку С.Рудницького та Ю.Липи в основі українсько-білоруських відносин лежать історія і географічний простір. Білорусь не відбулась як самостійна незалежна держава з причини відсутності виходу до морів, вважали українські теоретики геополітики першої половини ХХ ст. Це несе в собі загрозу для державного існування України та реалізацією нею власної геополітичної ролі. Ю.Липа вважає, що найбільша річкова мережа Білорусі – Дніпро з притоками – робить білоруську території частиною чорноморського комунікаційного простору. Україна є «склепінням» цього простору, а Білорусь – його «шоломом». Україна, контролюючи Північне Причорномор’я, забезпечує Білорусі надійний зв’язок з комунікаційним простором Чорного моря. Незалежна Білоруська держава є важливою умовою безпеки північних кордонів України.
Наголошено, що незалежна білоруська держава є важливим чинником реалізації Україною свого геополітичного призначення – бути основою політичної стабільності і економічного розвитку регіону Чорного моря, як одного з найважливіших центрів світової торгівлі, комунікації, політики.
Встановлено, що українськи теоретики геополітики першої половини ХХ сторіччя включають Білорусь до союзів членом яких має стати Україна: Ю.Липа до союзу народів Чорного моря, С.Рудницький – до Балтійсько-понтійської федерації.
Головною умовою реалізації їх ідей є відновлення демократичного політичного режиму в Білорусі і вільний вибір білоруським народом його історичної долі.
Ключові слова
Повний текст:
>PDF
Посилання
Dedurin, H. (2017). The Ukrainian vector of the foreign policy of the Belarusian People’s Republic (1918–1921). Scientific Notes of Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical University, Series: History, 2(2), 107–112.
Mikhnovskyi, M. (1967). Independent Ukraine: The program of the Revolutionary Ukrainian Party (1900). With an introductory essay by Prof. Volodymyr Shaian. London.
Rudnytskyi, S. L. (1994). Toward the foundations of Ukrainian nationalism. In S. L. Rudnytskyi, Why do we want an independent Ukraine? (O. I. Shablii, Ed. & Intro.), pp. 272–348. Lviv.
Rudnytskyi, S. L. (1994). The Ukrainian cause from the standpoint of political geography. In S. L. Rudnytskyi, Why do we want an independent Ukraine? (O. I. Shablii, Ed. & Intro.), pp. 94–208. Lviv.
Lypa, Y. (1953). The destiny of Ukraine. New York.
Lypa, Y. (1942). The Black Sea doctrine. Odesa.
Hrushevskyi, M. S. (1918). On the threshold of a new Ukraine: Thoughts and dreams. Kyiv: Petro Barskyi Printing Joint-Stock Company.
Посилання
- Поки немає зовнішніх посилань.

Цей твір ліцензовано на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства — Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна.
Редакційна колегія не завжди поділяє позицію авторів. За точність викладеного матеріалу відповідальність покладається на авторів.
Усі права застережені.
© Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2026






