ВЗАЄМОДІЯ ШТУЧНОГО ТА ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ ЯК ОНТОЛОГІЧНИЙ КОНСТРУКТ СУЧАСНИХ СОЦІАЛЬНИХ ПРАКТИК

Анотація

Стаття присвячена філософсько-онтологічному аналізу взаємодії штучного та емоційного інтелекту як цілісного конструкта сучасних соціальних практик. Розглянуто штучний інтелект не лише як техніко-інструментальний засіб оптимізації соціальних процесів, а як онтологічний чинник, що трансформує структури соціального буття, раціональності, темпоральності та суб’єктності в умовах цифрової реальності. Особливу увагу приділено осмисленню емоційного інтелекту як фундаментального виміру людської соціальності, пов’язаного з емпатією, моральною відповідальністю та смисловою наповненістю міжсуб’єктної взаємодії. У цьому контексті показано, що саме емоційний інтелект забезпечує збереження гуманістичних засад соціального буття в умовах зростаючої алгоритмізації та автоматизації соціальних практик.
Наголошено на амбівалентному характері моделей взаємодії штучного й емоційного інтелекту в освіті, публічному управлінні та комунікативному просторі. Проаналізовано комплементарну, делегувальну та симулятивну моделі, кожна з яких формує різні онтологічні наслідки для соціальної взаємодії та статусу людської суб’єктності. Підкреслено, що інтеграція емоційно-чутливих алгоритмів відкриває нові можливості підвищення ефективності соціальних сервісів, водночас породжуючи ризики дегуманізації, редукції емпатії та підміни автентичних міжлюдських відносин квазі-емоційною взаємодією з цифровими системами.
Доведено, що взаємодія штучного та емоційного інтелекту є не суто технологічним процесом, а соціально-філософським і цивілізаційним викликом, який потребує збереження пріоритету людської суб’єктності та етичної рефлексії. Аргументовано, що формування гуманітарно орієнтованих стратегій цифрового розвитку можливе лише за умови гармонійного поєднання алгоритмічної раціональності з емоційним інтелектом як онтологічним ресурсом соціальної стійкості, відповідальності та солідарності в сучасному суспільстві.