ЕКОНОМІЧНА ДОМІНАНТА СУЧАСНОЇ ХВИЛІ СЕПАРАТИЗМУ В КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ


DOI: https://doi.org/10.17721/2415-881x.2019.83.51-59

Volodymyr Hrubov (Грубов Володимир Михайлович), Serhii Danylenko (Даниленко Сергій Іванович)

Анотація


Констатується, що як політичне і соціальне явище сепаратизм в країнах Західної Європи присутній давно. У XXI столітті найбільш відчутно він заявив про себе в успішних країнах Європейського Союзу. Йдеться про такі країни як Велика Британія, Іспанія, Італія, Німеччина та Бельгія. Парадокс цього феномену полягає у тому, що політичний аспект питання, який уособлює протистояння новоявленої еліти «неслухняних територій» з центральною владою, тісно переплетений з економічним чинником регіональної нерівності, яка у цих країнах присутня історично.
Метою статті є уточнення економічного чинника у сепаратистських настроях в країнах старої Європи та ролі регіональної політичної еліти у формуванні сепаратистських настроїв у масовій свідомості.
У процесі підготовки статі були використані наступні наукові методи: історичний — для розкриття особливостей сепаратистських настроїв в окремих країнах ЄС та внутрішніх і зовнішніх чинників, які ці настрої перетворили у сталу думку великої кількості людей; компаративний — для уточнення країнознавчих особливостей діяльності сепаратистських рухів та інтенцій політичного дискурсу у політико-правовому полі, який вони продукують з метою підтримки думки, що сецесія — це більше благо для всіх, ніж залишатися у полі неефективної державної влади; діалектичний — для виявлення політичних суперечностей між центральною владою і регіонами у межах спільної історії, яка має складні і суперечливі сторінки, які прихильники сецесії прагнуть використати у своїй боротьбі за незалежність.
Розкриті особливості прояву сепаратизму й політики сецесії з боку опозиційних сил в таких країнах як Іспанія, Німеччина та Велика Британія. Зроблено висновок, що на відмінну від Великої Британії, де багата провінція Британія прагне утримати у полі свого політичного впливу більш бідніші провінції, сепаратистські настрої у Каталонії (Іспанія), у Баварії (Німеччина), 

у Південному Тіролі (Італія), у Фландрії і Валлонії (Бельгія) виглядають як примхи людської раціональності, яка прагне все більшої кількості матеріальних благ і без того економічно успішних провінцій, які мають широку автономію.
Висновки. По-перше, європейській сепаратизм не є одномірним явищем. В ньому присутні як політичні й етнонаціональні, так і економічні мотиви. По-друге, європейській сепаратизм має свої регіональні (національні) особливості: у Великій Британії він категоричний у довгострокових цілях й історично обумовлений негативними наслідками політики колонізації британцями інших провінцій. В Іспанії він має національно-культурну специфіку, яка базується на ідентичності й власній історії. У Німеччині він м’який за формою і стриманий за способом позиціонування у внутрішній політиці, коли автономізація і федералізація не руйнують цілісність держави.


Ключові слова


сепаратизм; сецесія; балканізація Європи; держава автономій; економічна людина

Повний текст:

PDF>PDF

Посилання


Deutsche Welle (2017), “Who and Why Wants to Secede from Spain”, available at: https://www.dw.com/ru/кто-и-почему-хочет-отделиться-от-испании/a-41103224 (10.09.2019).

Cheretskyi V. (2014), “Spain: Is ‘The State of Autonomies’ Threatened by Further Decentralisation?”, available at: https://www.dw.com/ru/испания-государству-автономий-грозит-дальнейшая-децентрализация/a-1792054 (10.09.2019).

Marx K., “Capital: A Critique of Political Economy”, Vol. 1., available at: https://www.marxists.org/archive/marx/works/download/pdf/Capital-Volume-I.pdf (10.09.2019).


Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.


Ліцензія Creative Commons
Цей твір ліцензовано на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства — Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна.

Редакційна колегія не завжди поділяє позицію авторів. За точність викладеного матеріалу відповідальність покладається на авторів.
Усі права застережені.
© Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2026