У статті проводиться соціально-філософський аналіз дискурсивних політико-ідеологічних практик освіти як чинника залучення суб’єкта соціальної діяльності до державотворчих процесів у світі нових можливостей. Було проаналізовано соціокультурні механізми трансляції досвіду національних здобутків попередніх поколінь до виховного процесу та соціальних практик своїх дієвих нащадків у вигляді процедурних видозмін і інноваційних освітніх засобів у процесі політичної соціалізації майбутніх громадян суверенного державницького простору. Виявлено дієві способи дотримання та контролю сучасних міжнародних правових норм із захисту прав і свобод людини у сфері освіти, а також можливості рівноправного доступу кожного суверенного індивіда до інтелектуальних здобутків глобалізованого суспільства на всіх рівнях навчального процесу. Окремо проаналізована ситуація, яка підтверджує думку, що переважна більшість представників наукового співтовариства визнає той факт, що мирна політика діалогового спілкування переживає соціально-політичну кризу та потребує новітніх методів всебічної кореляції міжнародної колективної взаємодії заради єдиного планетарного діалогу.
У головних положеннях висновку зазначено, по-перше, дискурс-позиція культури політичної освіти характеризує ідеологічні переконання, ідеї суспільного розвитку, ціннісні аспекти повсякденних соціальних практик, які переважали в державі у конкретно-визначені періоді цивілізаційного поступу; по-друге, освітній чинник політико-правового виховання визначає громадянську позицію молодих людей, впливає на форми їх соціальної активності, набуває статус базової засади процесу політичної соціалізації дієвої особистості у відповідній системи державного будівництва. Було доведено такі дослідницькі опінії: 1) феномен соціалізації включає в себе ціннісні орієнтири, політичні переконання та громадянську позицію акторів, виконує стабілізуючу функцію безперервної взаємодії між поколіннями та соціальними групами історично сформованої структури суспільних відносин; 2) він забезпечує актуальний цивілізаційний рівень розвитку наукового знання, який є об’єктивно єдиним для загальноосвітнього процесу в усіх країнах сучасної політичної карти світу; 3) традиційні засоби трансформації світоглядного каркасу етнонаціонального буття певної країни в процесі політичної соціалізації молоді стосуються, як правило, ідеальних уявлень про державну владу та позитивного образу правил необхідної регламентації суспільних відносин, які вже сьогодні не можуть протистояти зростаючому впливу системного підвищення освітнього рівня сучасної дієвої особи; 4) процес пізнавального привласнення знань й навичок критичного мислення високоосвіченого фахівця стимулює процес самоактуалізації його природніх якостей та визначає принциповою основою інтелектуальної діяльності ідею відкритості соціального простору для новітніх інноваційних підходів з акцентом на дієвий результат.

Turen, A. (2003). Return of an Agent. Kyiv: Alterpres [in Ukrainian].

Ivanyshyn, P. (2022). Ideology and the State: A Nationalist Interpretation. Monograph. Ternopil: Kryla [in Ukrainian].

Council Directive 85/7/EEC of 19 December 1984 amending a first series of Directives on the approximation of the laws of the Member States in the foodstuffs sector, as regards the involvement of the Standing Committee for Foodstuffs. eur-lex.europa.eu. URL: https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/1985/7/oj .

Foucault, M. (1998). Discipline and Punish: The Birth of the Prison. Kyiv: Osnovy [in Ukrainian].

Philosophy of Science and Culture: Dictionary / Ed. by N. V. Khamitov (Ed.). (2024). Kyiv: KNT [in Ukrainian].

Easton, D.A. (1965). Systems Analysis of Political Life. New York. URL: https://archive.org/details/systemsanalysiso00east/page/n5/mode/2up

Ransier, J. (2014). The Ignorant Schoolmaster: Five Lessons in Intellectual Emancipation. Kyiv: Nika-Center [in Ukrainian].

Bourdieu, P., Passeron, J.-C. (1990). Reproduction in Education, Society and Culture. London : Sage. URL: https://monoskop.org/images/8/82/Bourdieu_Pierre_Passeron_Jean_Claude_Reproduction_in_Education_Society_and_Culture_1990.pdf

Starovoit, O.V. (2015). Philosophical Foundations of the Formation of Innovative Culture: Monograph. Kyiv: Publishing House of the National Pedagogical Dragomanov University [in Ukrainian].

Durkheim, E. (1956). Education and sociology. New York: Free Press. URL: https://archive.org/details/educationsociolo0000durk/page/n5/mode/2up.

Parsons T. (1959). The school class as a social system: Some of its functions in American society // Harvard Educational Review, 29, 297-318 [in English].

Beiter, K. (2021). Why neoliberal ideology, privatisation, and other challenges make a reframing of the right to education in international law necessary. The International Journal of Human Rights, 27(3), 425-470. URL: https://doi.org/10.1080/13642987.2022.2131773

Dogan, M., Pélassy, D. (1990). How to compare nations : strategies in comparative politics. Chatham: Chatham House. URL: https://archive.org/details/howtocomparenati00doga

Banchuk-Petrosova, O. et al. (2025). Efficiency of International Law Mechanisms for Human Rights Protection in Education. Journal of Lifestyle and SDGs Review, 5(2), e02933. URL: https://doi.org/10.47172/2965-730X.SDGsReview.v5.n02.pe02933

Hamad, А., Jannial, J., Indriyani, R. (2022). Mechanisms of the legal protection of human rights in global regulation. Human Rights in Global South, 1(2), 145-157. URL: https://doi.org/10.56784/hrgs.v1i2.31

Grynchak A. et al. (2022). Convention for the protection of human rights and fundamental freedoms as a constitutional instrument of European Public Order. Public Organization Review, 23, 825-838. URL: https://link.springer.com/article/10.1007/s11115-021-00583-9