ГЕНЕЗА УЯВЛЕНЬ ПРО ПРОБЛЕМУ БЕЗПЕКИ: ВІД АНТИЧНОСТІ ДО НОВОГО ЧАСУ

Анотація

Останніми роками проблема безпеки стала надзвичайно популярною й використовується настільки широко, що виникає необхідність конкретизувати сутність і зміст філософського розуміння проблеми безпеки на підставі ретроспективного аналізу спадщини найхарактерніших представників філософської думки у даному напрямку.
Мета статті — конкретизувати сутність і зміст філософського розуміння проблеми безпеки на підставі ретроспективного аналізу спадщини найхарактерніших представників філософської думки у даному напрямку.
У статті застосовувався весь комплекс філософських, загальнонаукових, та специфічних методів наукового дослідження, які притаманні сучасній науці. Ключовим методом став порівняльно-критичний аналіз різних концептуалізацій феномена національної безпеки в історико-філософському контексті. Крім того, методологічна основа дослідження базується на загальнонаукових методах досліджень проблеми безпеки у сучасному суспільстві, зокрема емпіричному, компаративістському, аналітичному та дескриптивному.
Показано, що в епоху античної філософії у центрі уваги мислителів знаходилася ідея загальної безпеки. Період Середньовіччя характеризується утвердженням християнської релігії, яка не схвалювала війну й військову службу, вбачаючи найважчий гріх в позбавленні людини життя. В епоху Відродження людина розглядалась як найвища цінність, що змусило мислителів задуматися над проблемою безпечних взаємостосунків між державами і шукати шляхи їх нормалізації. У філософії Нового часу з’явилося розуміння безпеки як необхідної умови людського життя. Починаючи з Т. Гоббса безпека стала розглядатися як похідна від спільних зусиль суспільства і влади. Робиться висновок, що в епоху Нового часу на підставі попередніх напрацювань безпекознавча проблематика розроблялась в рамках механістичної картини світу, яка дозволяла людству розширювати межі уявлень про світ і формувати на практиці більш безпечні взаємини індивіда з природою і соціумом.