МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ПОЛІТИКО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ В УМОВАХ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ
DOI: https://doi.org/10.17721/2415-881x.2025.96.272-284
Анотація
У статті розглядається міжнародний досвід політико-правових механізмів забезпечення інформаційної безпеки держави в умовах гібридної війни. Обґрунтовано, що сучасна гібридна агресія створює нові загрози інформаційному простору, які вимагають переосмислення ролі держави у сфері інформаційної безпеки.
Зазначено, що російська агресія спонукала до розширення змісту гібридної війни, стимулювала процес осмислення цього явища як окремого феномена, який свідчить, що агресія РФ проти України є спробою формування гібридного світоустрою та з'ясовано основні його показники.
Продемонстровано ефективні моделі Країни НАТО, ЄС, деяких інших країн по реагування на інформаційні загрози, що базуються на міжвідомчій координації та нормативній базі.
Стверджується, що впровадження міжнародного досвіду в національну практику вимагає адаптації з урахуванням особливостей політичної системи та безпекового середовища, що міжнародна співпраця та обмін інформацією є ключовими факторами підвищення ефективності політико-правового забезпечення інформаційної безпеки в умовах гібридної війни.
Визначено основні вектори трансформації політико-правових механізмів забезпечення інформаційної безпеки в умовах гібридної війни, серед яких: посилення міжвідомчої координації; розвиток інфраструктури стратегічних комунікацій; створення єдиної системи кризового реагування на інформаційні атаки; інтеграція кібербезпеки до політичного процесу; перехід до моделі "проактивної інформаційної безпеки". Ці вектори мають бути реалізовані на основі узгодженої державної політики.
Ключові слова
Повний текст:
>PDF
Посилання
Horbatenko, V. P. (2018–2025). Hybrid warfare. In A. M. Kyrydon (Ed.), The Great Ukrainian Encyclopedia (Vols. 1–30). Kyiv: State Research Institution "Encyclopedic Publishing House". Retrieved from https://vue.gov.ua/ (Accessed: April 10, 2025).
Hoffman, F. (2007). Conflict in the 21st century: The rise of hybrid wars. Arlington: Potomac Institute for Policy Studies.
Hybrid warfare. (n.d.). Wikipedia. Retrieved April 10, 2025, from https://uk.m.wikipedia.org
Viedienieiev, D. V., & Semeniuk, O. H. (2020). Formation of conceptual and functional prerequisites of hybrid conflict as a threat to Ukraine’s national security: A retrospective analysis (Monograph). Kyiv: INFOTECH.
Viedienieiev, D. V., & Semeniuk, O. H. (2021). Development of conceptual and scientific-practical views on the essence of non-conventional (hybrid) conflict (Monograph). Kyiv: Artek Publishing House.
The global hybrid war: The Ukrainian front (V. P. Horbulin, Ed.). (2017). Kyiv: National Institute for Strategic Studies (NISS).
Ukraine must launch its own “hybrid war” against Russia (world press) [Archived November 28, 2014 in Wayback Machine]. (2014, November 27). Radio Svoboda. Retrieved from https://www.radiosvoboda.org
Kohut, Yu. I. (2023). New type of hybrid war as a threat to national security of states: Practical guide. Kyiv: Dakor Publishing House.
Kohut, Yu. I. (2024). Modern technologies of hybrid war: Practical manual (A. S. Dovhopolyi, Ed.). Kyiv: Consulting Company “SIDCON”; Dakor Publishing House.
Barovska, A. V. (2016). Information challenges of hybrid war: Content, channels, countermeasures. Kyiv: National Institute for Strategic Studies.
Holovchenko, V., & Doroshko, M. (2016). Russia’s hybrid war against Ukraine: A historical and political study. Kyiv: Nika-Center.
Horbulin, V. (2021). How to defeat Russia in the war of the future. Kyiv: Bright Books.
Mahda, Y. (2015). Hybrid war: Survive and win. Kharkiv: Vivat.
NATO Cooperative Cyber Defence Centre of Excellence (CCDCOE). (2021). Hybrid warfare and information security. Tallinn.
Nye, J. S. (2010). Understanding cyber conflict: 14 analogies. Strategic Studies Quarterly, (Fall), 27–36.
Rid, T. (2013). Cyber war will not take place. Oxford University Press, 18–29.
Thomas, T. L. (2015). Hybrid warfare: Fighting complex opponents from the ancient world to the present. Praeger Security International.
Smith, J. (2019). International approaches to information security. London: Routledge.
Rid, T., & Buchanan, B. (2015). Attributing cyber attacks. Journal of Strategic Studies, 38(1-2), 46–59.
European Commission. (2020). Communication on tackling disinformation. Brussels.
Israeli National Cyber Directorate. (2022). Annual report. Jerusalem.
Australian Cyber Security Centre. (2020). National cyber security strategy. Canberra.
Kello, L. (2017). The virtual weapon and international order. Yale University Press.
Viedienieiev, D. V., & Semeniuk, O. H. (2022). Development of conceptual views on the features of "hybrid" wars in the Euro-Atlantic military-political space. Legal Scientific Electronic Journal, (8), 25–29. http://www.lsej.org.ua/6_2022/11.pdf
Viedienieiev, D. V., & Semeniuk, O. H. (2022). System of state institutions for developing the theory of countering hybrid threats in EU and NATO countries. Legal Scientific Electronic Journal, (6), 56–59. http://lsej.org.ua/6_2022/11.pdf
Посилання
- Поки немає зовнішніх посилань.
Цей твір ліцензовано на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства — Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна.
Редакційна колегія не завжди поділяє позицію авторів. За точність викладеного матеріалу відповідальність покладається на авторів.
Усі права застережені.
© Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2026