ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ НАРОДУ ЯК ЦІННІСНА СКЛАДОВА УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ І ВАЖЛИВИЙ РЕСУРС ВОЄННОГО ЧАСУ

Анотація

У статті розглянуто прояви прямого народовладдя в контексті становлення Української державності. Проведено критичний аналіз їх історичного контексту і визначено аксіологічну вагу демократичної волі соціуму в політичних процесах.
Виявлено, що особливості національного відношення до прямої демократії мають ряд феноменологічних відмінностей порівняно з іншими культурами. Виходячи з цього було проаналізовано потенційну роль конкретних політичних рішень в процесі становлення національної ідеї та політичної ідентичності громадян в умовах війни росії проти України.
Оцінено потенціал референдуму, як політичного інструменту для аналізу суспільної думки і прямого законотворення, а також розглянуто законні обмеження і безпекові ризики його проведення. Дана проблематика тісно пов’язана з цифровою та інформаційною безпекою держави, оскільки свобода волевиявлення кожного громадянина і прозорість опрацювання результатів є основою будь-якого демократичного процесу.
Розкрито проблематику протиставлення інститутів прямого народовладдя необхідності тотальної солідарності суспільства і встановлення принципу максимальної довіри до влади. Визначено, що перед Україною стоїть нелегке завдання зберегти свою демократичну ідентичність в світі, де діє тренд на політичні поступки і компроміси в обмін на економічне благополуччя.
Доведено, що думка окремих громадян і їх чітка політична позиція постає наріжним каменем національної ідентичності та єдності, а інститути прямого народного волевиявлення є ознакою довіри влади до громадян. Це є невід’ємною складовою успіху демократії в умовах війни в тому числі з тоталітарними утвореннями. А в Україні воля народу була і є невід’ємною частиною національної ідеї.