СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКЕ ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ ПОНЯТЬ ВЛАСНОСТІ, БАГАТСТВА І ЗАМОЖНОСТІ В УМОВАХ ВІЙНИ

Анотація

Доведено, що повномасштабна війна рф проти України радикально трансформує базові філософські категорії соціального буття, зокрема власності, багатства і заможності, виводячи їх за межі правового чи економічного визначення і наповнюючи новими – ситуативними, символічними та нормативно-ціннісними змістами. Війна постає як універсальний соціальний конструкт, що одночасно впливає на інституційні структури та повсякденний досвід, спричиняючи переосмислення уявлень про стабільність, легітимність і добробут.
Розкрито триєдину природу означених категорій, кожна з яких функціонує в межах філософського, суспільного та соціокультурного дискурсів. Власність тлумачиться не лише як формалізоване право, а як форма соціального впорядкування, що маркує індивідуальну приналежність, ідентичність та моральну легітимність. Багатство інтерпретується як потенціал надлишковості, що визначає здатність до впливу, автономії та символічного домінування. Заможність постає як нормативно прийнятна межа достатності, що формує образ впорядкованого життя, соціальної прийнятності й моральної самореалізації.
Обґрунтовано, що війна порушує традиційний баланс між цими категоріями: заможність дедалі менше пов’язується з об’єктною власністю, багатство втрачає юридичну усталеність, а сама власність перестає бути гарантією добробуту. Натомість усе більшого значення набувають ситуативна безпека, доступ до публічних ресурсів і здатність до символічного позиціювання в суспільстві. Така трансформація фіксує зсув у бік нової соціальної онтології, де домінують гнучкі, адаптивні, несталі форми легітимації.
Виявлено глибокі суперечності між уявленнями про багатство, власність і заможність у масовій свідомості, які проявляються у парадоксах статусу, моральній амбівалентності й втраті довіри до традиційних соціальних ієрархій. Вони є результатом розриву між нормативними уявленнями і реальною соціальною практикою, що особливо загострюється в умовах війни.
Проаналізовано, як означені категорії функціонують у різних дискурсивних площинах: від філософсько-онтологічної (як форми буття), до повсякденно-побутової (як уявлення про «життя як треба»).