ФЕНОМЕН СУЧАСНОГО ПОПУЛІЗМУ В КОНТЕКСТІ ПОЛІТИЧНОЇ ТЕОРІЇ К. ШМІТТА

Анотація

У статті досліджується зв’язок сучасного популізму з політичними концепціями Карла Шмітта. Наголошується на внеску політико-філософського спадку К. Шмітта в розвиток загальної теорії авторитаризму, що проявляється в певному категоріальному апаратові та спрямованості досліджень німецького мислителя. Починаючи від 90-х рр. ХХ ст., його політична теорія користується популярністю з огляду на кілька об’єктивних причин: 1) підвищена кількість терористичних атак по всьому світу; 2) категоріальний апарат, котрий з новою силою, на фоні терористичної загрози та «загрози демократії», почали використовувати США для виправдання гуманітарних інтервенцій в інші країни, а також 3) динамічна глобалізація. Проаналізовано феномен спін-диктатури. Основаними характерними особливостями даного різновиду авторитарного режиму вказуються наступні: 1) потрібно бути популярним (серед мас); 2) здобувши популярність диктатор використовує її для зміцнення влади («переконує» виборців передати йому наднормові повноваження); 3) потрібно прикидатися демократичним; 4) потрібно відкриватися світові; 5) потрібно уникати жорстоких репресій або принаймні приховувати чи маскувати їх у разі застосування; спін-диктатори в даній статті визначаються як лідери, котрі вдають з себе демократичних правителів. Вказується, що оскільки авторитарні країни на сьогодні здебільшого є спін-диктатурами, популізм в контексті очільників цих держав постає основним інструментом мобілізації мас. Зазначається, що актуалізація політичної теорії К. Шмітта в контексті популізму належить французькому філософу пост-структуралісту Е. Лакло, котрий вважав популізм яскравим виразом демократичної уяви. Таким чином, актуалізується антонімічність понять «демократія — лібералізм», на якій наголошував К. Шмітт. Беручи до уваги, що «мета популізму полягає в звільненні місця влади, для того щоб знову зайняти його», віднаходиться зв’язок популізму з теорією «суверенної диктатури» німецького мислителя. Аргументується, що низка концептів політичної теорії К. Шмітта, а саме: «субстанція рівності» народу, демократичний механізм «виключення», дихотомія політичного «друг-ворог», критика парламентаризму та ліберального індивідуалізму, тотожність керуючих і керованих, в даному випадку постають влучною системою вихідних даних, за допомогою якої можна зрозуміти онтологічну основу популізму.