ГУМАНІТАРНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ ЯК СТРИМУЮЧИЙ ФАКТОР ГІБРИДНОЇ АГРЕСІЇ РФ


DOI: https://doi.org/10.17721/2415-881x.2023.91.229-237

Svitlana Prysiazhniuk

Анотація


У статті здійснюється спроба політологічного аналізу особливостей гуманітарної політики як напряму державної політики, специфіки реалізації міжнародної гуманітарної політики, а також кореляції національної стійкості та гуманітарної політики держави. З’ясовано, що гуманітарна політика ґрунтується на визнанні невід’ємних прав людини, в тому числі права на гідне життя для кожного, незалежно від національних, расових, релігійних, вікових, статевих, індивідуальних або соціальних ознак. Гуманітарна сфера об’єднує такі політики: культурну, релігійну, політику у сфері науки, політику у сфері освіти, охорону здоров’я населення та політику у сфері туризму, спорту та фізичної культури. Одним із найефективніших інструментів координації зазначених вище політик може бути система стратегічних комунікацій держави. Доведено, що державна гуманітарна політика уособлює суспільний феномен і завжди пов’язана зі специфікою громадянського суспільства. Головною метою сучасної гуманітарної політики України є максимальне розкриття потенціалу кожної людини, створення гідних умов для реалізації усіх її інтелектуальних і творчих можливостей. Гуманітарна політика України відіграє важливу роль у зміцненні національної ідентичності та резистентності суспільства та є стримуючим фактором у контексті гібридної агресії з боку РФ.

Ключові слова


гуманітарна сфера, гуманітарна політика, гуманітарна стійкість, національна безпека, стратегічні комунікацій, стратегічні наративи

Повний текст:

PDF>PDF

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.


Ліцензія Creative Commons
Цей твір ліцензовано на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства — Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна.

Редакційна колегія не завжди поділяє позицію авторів. За точність викладеного матеріалу відповідальність покладається на авторів.
Усі права застережені.
© Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2026