ДИСКУРС ПАРАДОКСАЛЬНОСТІ ПОЛІТИЧНОЇ УЧАСТІ ГРОМАДЯН В РОЗВИТКУ ДЕМОКРАТІЇ

Анотація

Метою статті є політологічний аналіз окремих теоретичних положень класиків політичної думки і сучасних дослідників про участь громадян в управління суспільством, ролі та місця політичної участі в розвитку демократії загалом. Теза, за якою якість демократії вимірюється лише рівнем політичної активності, масштабами політичної участі тощо, не знаходить підтвердження на практиці: в теоріях демократії участь розглядається як дієвий засіб розширення поля громадської ініціативи і творчості, обмеження всевладдя еліт та бюрократії, діяльність, що сприяє гармонізації суспільних відносин і, загалом, розвитку людини. Із демократією несумісні, як тотальне залучення всього населення до політики, так і повне усунення від неї широких народних мас. Розкрито типи і природу політичної участі, чинники й умови її здійснення, кількісні та якісні параметри тощо. Вочевидь, що демократичне реформування суспільства неможливе без вирішення комплексу проблем з узгодження вузлових питань розбудови політичної системи, створення економічних, соціокультурних, організаційно-правових, інституційних передумов й умов участі громадян в управлінні справами держави та суспільства. Показано суперечливі наслідки запровадження виборів, різних форм мобілізаційної участі тощо для успішної модернізації. Автор приходить до висновку, що залучення широких мас у політичний процес, до державного управління тощо є, з одного боку, чинником долання соціальної апатії та нігілізму населення, виховання громадянськості та високої політичної культури, сприяння оновленню еліт та демократизації суспільних відносин. З іншого, — перебільшення значимості участі громадян у політиці, намагання їх широкого залучення на всіх щаблях владної піраміди без належної інституційної структури недоцільне, оскільки це може нанести шкоду державному управлінню і навіть дестабілізувати політичний процес.