ДЕРЖАВА І ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО: МОТИВИ, ПРАКТИКИ Й СУПЕРЕЧНОСТІ ВЗАЄМОДІЇ

Анотація

Увага до проблем громадянського суспільства, рівня його розвитку, суспільно-політичного позиціонування, векторів та форм взаємодії з державою посилюється в періоди кардинальних суспільних змін, коли поглиблюються й загострюються суперечності в системах «людина — суспільство» та «суспільство — держава». Дослідження ж проблем становлення та розвитку громадянського суспільства в Україні передбачає виокремлення і сув’язнення щонайменше двох її площин — теоретичної та практичної. Їхньою посутньою ознакою є незавершеність і недосконалість. Вітчизняні науковці працюють над теоретичним обґрунтуванням та розробленням адекватної моделі реалізації ідей громадянського суспільства на наших теренах. Особливої ж ваги набуває ця проблема в частині її переходу з переважно теоретичної у практичну площину. Залучення ідей громадянського суспільства до розв’язання проблем трансформаційних процесів, з одного боку, є об’єктивною потребою, з іншого — породжує чимало суперечностей, зокрема, інституційного характеру, та суперечностей, викликаних специфікою сучасного етапу суспільного розвитку. Саме наявністю цих суперечностей та необхідністю їх подолання пояснюється пильна увага науковців до науково-практичних проблем громадянського суспільства, теоретичного дослідження його основ та пошуку ефективних шляхів упровадження в практику життєдіяльності. Спонукальним же мотивом цієї теоретичної й практичної активності є незадоволення наявним станом речей, динамікою й рівнем державно-політичного розвитку.
Разом з тим, ефективність взаємодії держави та громадянського суспільства значною мірою залежить від рівня розвитку цього суспільства, спроможності його інститутів, результативності співдії влади з громадськістю та законодавчого забезпечення цього процесу, зрештою — від загального рівня політичної культури й освіти громадян.