МІСЦЕ РОСІЙСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ В СТРУКТУРІ ІМПЕРСЬКОЇ ВЛАДИ: ЗОЛОТООРДИНСЬКА ПАРАДИГМА


DOI: https://doi.org/10.17721/2415-881x.2021.86.113-130

Valentyn Krysachenko (Крисаченко Валентин Семенович)

Анотація


Російська Православна Церква (РПЦ) своїми витоками сягає часів утвердження на північно-східних територіях Київської Русі окупаційної золотоординської влади. В цей час Київська митрополія Константинопольського патріархату постала перед вибором: «з ким бути?» — із загарбниками, чи з власним народом. Переважна частина її кліру і мирян Київське, Чернігівське, Переяславське, Галицько-Волинське та ін. князівства) обрала шлях боротьби за незалежність, а інша (Володимир, Суздаль, Москва) — тісної співпраці та покори новій влади. Самі правителі Золотої Орди керувались законами Яси, з її постулатами про божественну сутність володаря, а місцеві вірування (включаючи православ’я) прагматично використовували у власних інтересах. Натомість, клір та церковна власність підпадала під безпосереднє підпорядкування хану, а вірне служіння ієрархів підкріплювалось ярликами — персоніфікованими привілеями. В цьому контексті робився свідомий вибір на служіння Орді митрополитами Кирилом, Максимом, котрі пристосовували церковні норми до вимог влади, розбудовали інфраструктуру, засновували нові єпархії, включно із столичною — в Сарай-Бату тощо. Остання показово була переведена, тобто експропрійована, із придніпровського Переяслава, з відповідною зміни назви на Сарайську.
В Орді РПЦ стала частиною державного механізму управління захопленими територіями і населенням, беручи участь в перерозподілі влади, майна і ресурсів. На повсякденний вжиток були взяті метод и терору, духовного насильства, денаціоналізації тощо, а для вербування вірних — підкупу, доступу до награбованого, посадового успіху. З тих часів на озброєння було взято також в якості визначальної комунікативної стратегеми дискурс брехні та обману. Означені золотоординські архетипи сформували стратегічну парадигму функціонування РПЦ як невід’ємної частини імперської влади, котру вона намагається реалізовувати і в сучасних умовах. Яскравим підтвердження цьому є участь РПЦ в просування ідей «русского мира» та безпосередня участь в утвердження окупаційних режимів в Криму та ОРДЛО.


Ключові слова


Російська Православна Церква; Золота Орда; синкретизм РПЦ і влади; парадигма церковного служіння; ярлики; привілеї; дискурс брехні

Повний текст:

PDF>PDF

Посилання


Ohiienko, I.I. (1993). Ukrainska tserkva: Narysy z istorii Ukrainskoi pravoslavnoi tserkvy: U 2 t.; T. 1. Kyivю 284 s. [in Ukrainian].

Kasatkyn, P.Y. (2010). Russkaia pravoslavnaia tserkov kak aktor sovremennoi myrovoi polytyky. Vestnyk MHYMO-Unyversytet. No 6 (15). S. 141–151 [in Russian].

Epifanii (Dumenko), mytropolyt. (2018). Pravo na avtokefaliiu Ukrainskoi pravoslavnoi Tserkvy. Trudy Kyivskoi Dukhovnoi Akademii. No 18 (190). S. 10–23 [in Ukrainian].

Karamzyn, N.M. (1991). Ystoryia hosudarstva Rossyiskoho v 12-ty tomakh. T. II-III; Pod red. A. N. Sakharova. Moskva: Nauka. 832 s. [in Russian].

Pamiatnyky drevne-russkoho kanonycheskoho prava (1908): Ch. 1: (Pamiatnyky XI-XV v.; Red. A. S. Pavlov. 2-e yzd. Sankt Peterburh. 1472 s. [in Russian].

Lushnykov, O.V. (2014). Konfessyonalnaia polytyka Monholskoi ymperyy y Ulusa Dzhuchy v peryod rastsveta. Zolotoordыnskaia tsyvylyzatsyia. No 7. S. 12–15 [in Russian].

Vernadskyi, H.V. (1997). Monholы y Rus. Tver: LEAN, Moskva: AHRAF. 480 s. [in Russian].

Maksymovych, M.O. (1994). Kyevъ yavylsia hradomъ velykymъ…:Vybrani ukrainoznavchi tvory; Upor. V. O. Zamlynskyi; Prymit. I. L. Butycha; Perednie slovo V. V. Skopenka. Kyiv: Lybid. 448 s. [in Russian].

Rychka, V.M. (1994). Kyivska Rus: problemy etnokulturnoho rozvytku(konfesiinyi aspekt). Kyiv: In-t istorii Ukrainy AN Ukrainy. 34 s. [in Ukrainian].

Cherkas, B.V. (2016). Horod Zolotoi Ordы (Ulusы zapadnee Dona). Kvoprosu o poiavlenyy y lokalyzatsyy. Zolotoordыnskoe obozrenye. T. 4. No 2. S. 256–271 [in Russian].

Halymov, T.R. (2017). Tserkovnaia yerarkhyia y tserkovno-ordыnskyeotnoshenyia v peryod tataro-monholskoho vtorzhenyia 1237–1240 hh. v otsenkakh sovremennykov. Zolotoordыnskoe obozrenyet. T.5. No 1. S. 29–55 [in Russian].

Folyna, T.Iu. (2014). Epyskopalnaia struktura Rusy v peryod monholo-tatarskoho vtorzhenyia 1237–1240 hodov (po letopysnыm ystochnykam). Zolotoordыnskoe obozrenye. No 7 (2). S. 254–265 [in Russian].

Bilinskyi, V.B. (2011). Moskva Ordynska (XIII — XVI stolittia):Istorychne doslidzhennia. Kyiv: Vyd-vo Oleny Telihy. 304 s. [in Ukrainian].

Petrushko, V.Y. (2013). Mytropolyt Kyevskyi y vseia Rusy Kyryll II yeho deiatelnost po vozrozhdenyiu tserkovnoi zhyzny Rusy posle monholskoho nashestvyia. Vestnyk PSTHU. II: Ystoryia. Ystoryia Russkoi Pravoslavnoi Tserkvy. Vyp. 5 (54). S.7–30.

Hryhorev, A.P. 2004). Sbornyk Khanskykh yarlыkov russkykhmytropolytov: ystochnykovedcheskyi analyz zolotoordыnskykh dokumentov. Sankt Peterburh: Yzd-vo SPbHU. 276 s. [in Russian].

Ustynova, Y. (2019). Hosudarstvo y tserkov v Rossyy v X — nachaleXX vekov. 2-e yzd., per. Moskva: Yzd-vo Yurait. 193 s. [in Russian].

Borysov, N.S. (2017). K voprosu o perenose mytropolychei kafedry yzKyeva vo Vladymyr. Trudы ystorycheskoho fakulteta MHU: Vыp. 104. Ser. II. Ystorycheskye yssledovanyia: 57. Moskva. S. 44–51 [in Russian].

Motsia, O.P. & Rychka, V.M. (1996). Kyivska Rus: vid yazychnytstvado khrystyianstva: Navchalnyi posibnyk. Kyiv: «Hlobus». 224 s. [in Ukrainian].

Ohiienko, I. (1991). Tserkva pid monholamy v XIII-XIV st. Zbirnyktysiacholittia khrystyianstva v Ukraini 988–1988. Vinnipeh: Vydannia O. Baran, O. Herus. S. 55–58 [in Ukrainian].

Serebrianskyi, N. (1915). Drevnerusskye kniazheskye zhytyia. Obzorredaktsyi y tekstы. Moskva: Synodalnaia typohrafyia. 494 s. [in Russian].

Solodovnyk, S.A. (2014). Khrystyanstvo «russkoho myra».Otechestvennыe zapysky. No 4 (61). S. 178–194 [in Russian].

Kyryll, patryarkh. Doklad na X Assamblee Fonda «Russkyi myr».URL: patriarchia. ru/db/text/465869.html (3.10.2016) [in Russian].

Ziuhanov H.A. (2006). Heohrafyia pobedы. Osnovы rossyiskoiheopolytyky. Heopolytyka: Antolohyia. Moskva: Akademycheskyi proekt: Kultura. S. 967–979 [in Russian].


Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.


Ліцензія Creative Commons
Цей твір ліцензовано на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства — Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна.

Редакційна колегія не завжди поділяє позицію авторів. За точність викладеного матеріалу відповідальність покладається на авторів.
Усі права застережені.
© Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2026