МІСЦЕ РОСІЙСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ В СТРУКТУРІ ІМПЕРСЬКОЇ ВЛАДИ: ЗОЛОТООРДИНСЬКА ПАРАДИГМА

Анотація

Російська Православна Церква (РПЦ) своїми витоками сягає часів утвердження на північно-східних територіях Київської Русі окупаційної золотоординської влади. В цей час Київська митрополія Константинопольського патріархату постала перед вибором: «з ким бути?» — із загарбниками, чи з власним народом. Переважна частина її кліру і мирян Київське, Чернігівське, Переяславське, Галицько-Волинське та ін. князівства) обрала шлях боротьби за незалежність, а інша (Володимир, Суздаль, Москва) — тісної співпраці та покори новій влади. Самі правителі Золотої Орди керувались законами Яси, з її постулатами про божественну сутність володаря, а місцеві вірування (включаючи православ’я) прагматично використовували у власних інтересах. Натомість, клір та церковна власність підпадала під безпосереднє підпорядкування хану, а вірне служіння ієрархів підкріплювалось ярликами — персоніфікованими привілеями. В цьому контексті робився свідомий вибір на служіння Орді митрополитами Кирилом, Максимом, котрі пристосовували церковні норми до вимог влади, розбудовали інфраструктуру, засновували нові єпархії, включно із столичною — в Сарай-Бату тощо. Остання показово була переведена, тобто експропрійована, із придніпровського Переяслава, з відповідною зміни назви на Сарайську.
В Орді РПЦ стала частиною державного механізму управління захопленими територіями і населенням, беручи участь в перерозподілі влади, майна і ресурсів. На повсякденний вжиток були взяті метод и терору, духовного насильства, денаціоналізації тощо, а для вербування вірних — підкупу, доступу до награбованого, посадового успіху. З тих часів на озброєння було взято також в якості визначальної комунікативної стратегеми дискурс брехні та обману. Означені золотоординські архетипи сформували стратегічну парадигму функціонування РПЦ як невід’ємної частини імперської влади, котру вона намагається реалізовувати і в сучасних умовах. Яскравим підтвердження цьому є участь РПЦ в просування ідей «русского мира» та безпосередня участь в утвердження окупаційних режимів в Криму та ОРДЛО.