ФІЛОСОФСЬКИЙ ПОГЛЯД НА ЗНАЧЕННЯ ЛЮБОВІ У СУСПІЛЬСТВІ: ПЛАТОН VS АРІСТОТЕЛЬ

Анотація

У роботі показано специфіку та особливості розуміння важливості любові в суспільстві у спадщині Платона та Арістотеля.
Розкрито роль любові в суспільстві у Платона на основі текстів його двох діалогів «Бенкет» і «Закони». У «Бенкеті», через промову Еріксімаха, наголошується, що завдяки любові можливе повне єднання в суспільстві в цілому та між людьми. Любов займає ключове місце в суспільстві і її наявність або дефіцит призводить до певних соціальних явищ (війни, революції, відродження). Любов не може розділити людей як на особистому, так і на соціальному рівні. Деструктив, руйнування приносить лише ненависть. Відповідно, кожен громадянин, який хоче, щоб суспільство, в якому він живе, було процвітаючим та стабільним, повинно відчувати себе привітним до інших, бути чуйним та дбайливим до тих, хто цього потребує.
Крім того, у «Законах» давньогрецький мислитель розповідає про те, як важливо навчити дітей — майбутніх громадян — кого і як любити чи ненавидіти. Це пов’язано з тим, що якщо неправильний спосіб розуміння любові розвивається серед людей, то це може призвести до руйнування суспільства. Адже, якщо коханню притаманна справедливість, то вона не здатна створити розлад, зробити щось руйнівне, в тій чи іншій мірі бути носієм девіантної поведінки. Любов завжди там, де є правда, де є справедливість. І там, де є брехня, обман, місця коханню вже не залишається. Вона спокійно і без обурення відходить від тих людей, які не відчули почуття любові, і не стукає знову, поки брехня не припиниться.
Доведено, що Арістотель неоднозначно ставиться щодо важливості любові для суспільства. Певною мірою він продовжує своїх попередників Сократа і Платона і наголошує, що держава заснована на любові та дружніх стосунках, тим самим підкреслюючи, що любов не обмежується лише індивідуальними стосунками та обставинами і впливає на все суспільне та культурне життя людства. У той же час він опонує їм, бо відзначає негативні наслідки для суспільства та державної систем, коли проявляються час від часу різні роду любовні девіації.
Арістотель також підкреслює, що соціальний статус не важливий для близьких стосунків. Близькість, інтимність один до одного вища, ніж ті чи інші соціальні поділи, переконання та розбіжності. Таким чином, любов долає соціальну роз’єднаність, тим самим створюючи особливу спільноту, для якої головне — благо Іншого.