АЛГЕБРА* ПОЛІТИКИ

Анотація

Практично європейська філософія щодо державного устрою сконцентрувала свою увагу на операції влади/кратії. Існуючі державні форми правління, політичні режими і системи формально представлені як алгебра, А = <П, Кі>, з сигнатурою замкнутою, на насильстві щодо людей та природи. Але це не єдино можлива алгебра.
Мета роботи — розглянути можливі напрямки розвитку політичної думки на прикладі застосування методів математики і філософії політики, виявити поширені системні помилки. Застосовується аксіоматичний підхід, метод доведення від протилежного, метод означення парадоксів. На основі критичного аналізу філософії свідомості засобами комунікативного підходу, формуються можливі для політології алгебраїчні конструкти, за допомогою яких визначає не тільки елементи (множини) та операції, а й відношення, вирішується задача виявлення та означення системних помилок у тих чи інших політичних ідеях, ученнях, теоріях.
Наукова новизна полягає в розгляді політики як алгебри, розділяючи політичні об’єкти на ідеальні й реальні. Алгебра політики — это сукупність політичних алгебр конкретних. Різниця між цими алгебрами полягає у виборі носія, операцій та відносин. Носіями цих алгебр є ідеалізовані множини геосфери, біосфери, техносфери, соціосфери, їх перехрестя і поєднання, а також такі специфічні для політики операціі як довіра, зацікавленість, жадність, насилля, тощо. Реальний об’єкт, зокрема, державу ми розглядаємо як похідну ідеального й матеріального (на атомарному рівні). Держава (Д) — пряме надбання ідеального політичного об’єкту (конституція, законодавчі акти, приписи й т. і. — ІПО), і матеріального об’єкту (територія, надра, населення й т. і. — МО).
ІПО×МО=Д.