ФІЛОСОФСЬКІ ОСНОВИ ОСМИСЛЕННЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МІГРАЦІЇ: ВІД ЕКЗИСТЕНЦІЇ ДО ГЛОБАЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

Анотація

Стаття присвячена філософському осмисленню сучасних міграційних процесів, у тому числі вимушеної міграції українців внаслідок російсько-української війни. Досліджено роль філософських концепцій у розумінні екзистенційних, культурних, політичних та етичних вимірів міграції, доповнюючи традиційні демографічні, економічні, соціологічні та психологічні підходи. Розглянуто ключові філософські теорії, які допомагають осмислити міграцію як багатовимірне явище. Обґрунтовано, що екзистенціалізм та феноменологія (М. Гайдеґґер, К. Ясперс, Ж.-П. Сартр, М. Шелер) розглядають міграцію як граничну ситуацію, що змушує людину переосмислювати своє буття, шукати нові сенси та творити себе заново в умовах невизначеності. Окреслено концепції номадизму (Ж. Дельоз, Ф. Гваттарі, Ж. Атталі), які трактують міграцію як універсальний принцип руху та свободи, що формує гібридні ідентичності та відкриває нові можливості для самовираження. Встановлено, що політико-філософські підходи (Г. Арендт, М. Фуко, Ю. Хабермас) вбачають у міграції чинник влади, прав людини та інтеграції, де успішна адаптація можлива лише через діалог та взаєморозуміння. Постколоніальні та етичні аспекти (Ж. Дерріда) фокусуються на гостинності, правах мігрантів та культурній взаємодія. Виявлено, що концепції Вернадського та Гумільова допомагають осмисленню міграції як закономірного процесу розвитку людства, що сприяє поширенню знань, культурного обміну та формуванню глобальних зв’язків. Узагальнено, що філософські концепції доповнюють традиційні підходи, пропонуючи цілісне розуміння міграції як явища, яке трансформує ідентичність, свободу та соціальну належність. Вони дозволяють розуміти вимушену міграція українців не лише як трагедію, а й шанс для внутрішнього зростання, трансформації та створення нового майбутнього, як для окремих індивідів, так і для суспільства в цілому.