ПОЛІТИКО-ПРАВОВА КУЛЬТУРА УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА XVIII - ПОЧАТКУ XIX СТ.: КОДЕКСИ 1743 І 1807 РР.

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз трансформації політико-правової культури українського суспільства XVIII – початку XIX ст. на основі дослідження кодифікаційних пам’яток права — «Права, за якими судиться малоросійський народ» (1743) та «Зібрання малоросійських прав» (1807). Обґрунтовано, що зазначені кодекси відображають різні етапи інтеграції українського правового простору до імперської нормативної системи.
Виявлено, що на першому етапі (середина XVIII ст.) реалізовувалась модель формальної правової сумісності, яка передбачала поєднання традиційного українського права з імперськими нормами, однак фактично супроводжувалась селективним витісненням інститутів народоправства та звичаєвого права. Доведено, що кодекс 1743 р., попри відсутність імператорського затвердження, виконував функцію носія національно-правової ідентичності та практично застосовувався у судочинстві Лівобережної України.
Обґрунтовано, що другий етап (кінець XVIII – початок XIX ст.) характеризується переходом до політики уніфікації та правової централізації, що знайшло відображення у «Зібранні малоросійських прав» (1807), де ігноруються питання політичного статусу України, її адміністративної автономії та правового суб’єктства. Показано, що ця трансформація означала демонтаж попередніх форм політико-правової саморегуляції та інтеграцію українських територій у загальноімперську правову систему.
Узагальнено, що еволюція кодифікаційних практик від 1743 до 1807 р. відображає перехід від обмеженої правової автономії до повної інкорпорації, що супроводжувалось трансформацією ціннісних засад політико-правової культури. Актуалізовано значення історичного досвіду збереження традицій народоправства та правової ідентичності для сучасних процесів державотворення в Україні.