БЮРОКРАТІЯ В ЕПОХУ ЦИФРОВІЗАЦІЇ: ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ

Анотація

Стаття присвячена комплексному аналізу трансформаційних процесів, що відбуваються у сфері державного управління під впливом інформаційно-комунікаційних технологій. Доведено, що сучасна епоха цифровізації суттєво змінює традиційну бюрократичну модель публічного управління, яка ґрунтується на ієрархії, жорстких процедурах і формалізованому документообігу. У роботі підкреслюється, що в умовах глобалізації та воєнних викликів Україні необхідні гнучкі, прозорі й технологічно інноваційні управлінські механізми, які здатні поєднувати правову стабільність із високою адаптивністю до викликів інформаційного суспільства.
Розкрито теоретико-методологічні засади дослідження бюрократії, що базуються на поєднанні класичної веберівської концепції раціонально-правової бюрократії, теорії раціонального вибору, принципів нового публічного менеджменту, концепції належного врядування та неоінституціоналізму. Цей міждисциплінарний підхід дозволяє пояснити механізми еволюції бюрократії, її сильні та слабкі сторони, а також визначити потенціал інтеграції традиційної ієрархічної моделі з інноваційними мережевими та цифровими практиками.
Виявлено ключові виклики цифровізації бюрократичних структур, серед яких проблеми ефективності, прозорості, інформаційної безпеки та демократичної підзвітності. Авторка аналізує український досвід запровадження електронного урядування, зокрема ініціативи «Держава в смартфоні», «Держава і Я», систему Prozorro, що сприяють мінімізації корупційних ризиків та розширенню участі громадян, але водночас несуть небезпеку формальної відкритості, цифрової нерівності та зростання залежності від вразливої інфраструктури, особливо в умовах війни.
Обґрунтовано перспективи реформування бюрократії на засадах поєднання технологічних інновацій з принципами демократизації, соціальної інклюзії та верховенства права. Запропоновано розвивати цифрові компетентності державних службовців, впроваджувати механізми кіберзахисту й цифрової стійкості, удосконалювати кадрову політику та забезпечувати інтеграцію українських адміністративних практик у європейський цифровий простір.
У підсумку доведено, що трансформація бюрократичних інститутів у добу цифровізації є ключовою умовою модернізації публічного управління, зміцнення його ефективності, прозорості та підзвітності, а також формування інноваційної й інклюзивної моделі врядування, здатної відповідати стратегічним викликам війни та майбутнього повоєнного розвитку України.