СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ ЗАСАД КРЕАТИВНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА


DOI: https://doi.org/10.17721/2415-881x.2025.97.39-50

Vitalii Shkafer

Анотація


У статті проведено соціально-філософський аналіз основ креативного підприємництва. Спираючись на ідеї Дж. Шумпетера, М. Вебера, Дж. Хоукінса, Р. Флориди та Д. Тросбі, в ній концептуалізується креативне підприємництво як ціннісно навантажений синтез економічної інновації та культурного значення. Наведено огляд чотирьох парадигм — моделі DCMS Великої Британії, мережі креативних міст ЮНЕСКО, програми ЄС «Креативна Європа» та плану «креативної економіки» Південної Кореї. Простежено еволюцію підприємництва від промислового виробництва до постіндустріальних, креативних моделей, показуючи, як кожна парадигма вбудовує креативність у окремі інституційні логіки (урбанізм інтелектуальної власності, багатостороннє культурне управління, фінансова інтеграція та технологічно-орієнтовані інновації). Стверджується, що успішна реалізація залежить від балансу між індивідуальними мотивами прибутку та колективними культурними цінностями, який часто порушується високою структурою фіксованих витрат/низьких граничних витрат культурних товарів. Підкреслено стратегічну роль креативного підприємництва у післявоєнній відбудові України, де поєднуючи захист інтелектуальної власності, змішані джерела фінансування, можна буде перейти від аутсорсингу послуг до створення конкурентоспроможної культурної продукції.

Ключові слова


креативне підприємництво; креативна економіка; цінність; творчість; соціально-філософський вимір; креативність

Повний текст:

PDF>PDF

Посилання


Galakhova, T.O. (2014). Creative industry: theoretical and methodological approaches study. Scientific Bulletin of Kherson State University. Series «Economic Sciences», 9(4), 9-13.

Kopiika, D. V. (2018). Structural dynamics of the creative sector of global economy. Strategy for the Development of Ukraine, 2, 148-152.

Schumpeter, J. A. (2003). Capitalism, Socialism and Democracy. London &New York: Routledge.

Weber, M. (2002). The Protestant Ethic and the Spirit of Capitalism. London: Routledge.

Howkins, J. (2013). The Creative Economy: How People Make Money from Ideas. London: Penguin.

Florida, R. (2019). The Rise of the Creative Class – And How It’s Transforming Work, Leisure, Community and Everyday Life. New York: Basic Books.

Throsby, D. (2001). Economics and Culture. Cambridge: Cambridge University Press.

Department for Culture, Media and Sport (DCMS). (1998). Creative Industries Mapping Document. London: HMSO. URL:https://www.gov.uk/government/publications/creative-industries-mapping-documents-1998

UNESCO. UNESCO Creative Cities Network – Mission and Vision. Paris: UNESCO (2023). URL: https://www.unesco.org/en/creative-cities

European Commission. Regulation (EU) No 1295/2013 of the European Parliament and of the Council establishing the Creative Europe Programme (2014–2020). Brussels, (2013). https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:32013R1295

Connell, S. (2013). Building a Creative Economy in South Korea: Analyzing the Plans and Possibilities for New Economic Growth. Academic Paper Series (Korea Economic Institute of America), 10. https://www.keia.org/sites/default/files/publications/kei_creative_economy.pdf

Sand, S. A. (2020). Creative Clusters – Urban Utopia or Regional Remedy? A Nordic Perspective on the Role of the Creative Industries in Regional Development. Nordic Journal of Cultural Policy, 23 (2), 103-122.

Hesmondhalgh, D. (2013). The Cultural Industries. 3rd ed. London: Sage.


Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.


Ліцензія Creative Commons
Цей твір ліцензовано на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства — Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна.

Редакційна колегія не завжди поділяє позицію авторів. За точність викладеного матеріалу відповідальність покладається на авторів.
Усі права застережені.
© Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2026