ВІД ІНТЕГРАЦІЇ ДО МОБІЛІЗАЦІЇ: ЕВОЛЮЦІЯ ПОПУЛІЗМУ В ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ КАМПАНІЯХ УКРАЇНИ (1991-2004)

Анотація

У статті досліджено еволюцію популізму у передвиборчих програмах, використаних під президентських виборчих кампаній в Україні впродовж 1991–2004 років. Встановлено, що популізм у них стабільний за інтенсивністю, але мінливий за формою інструмент комунікації, що адаптується до політичного контексту кожного виборчого циклу. Визначено, що: у програмах 1991 року популізм використовується стихійно як інструмент суспільної інтеграції; 1994 року – демонструється зсув до параноїдальної мобілізації в умовах політичної нестабільності та невизначеності; 1999 року – популістські стратегії набувають чітко вираженого антагоністичного характеру; 2004 року – риторика пом’якшується, наближаючись до технократичного стилю.
Продемонстровано, що трансформація та розвиток популізму тісно пов’язані з еволюцією інституту президентства в Україні, який, внаслідок радянської політичної спадщини, залишився сакральним символом єдності та надії. Доведено, що популізм, не лише віддзеркалював очікування електорату, а й виконував функцію адаптації кандидатів до пострадянського уявлення про владу як персоналізовану, всесильну та відокремлену від інституційної політики.