ІНСТИТУЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЛІТИКИ ЗАХИСТУ ПРАВ ДИТИНИ

Анотація

З набуттям незалежності в Україні почалися демократичні перетворення, спрямовані на формування громадянського суспільства, розбудову правової держави, в якій, згідно з Конституцією, людина, її життя і здоров’я, честь, гідність, недоторканність та інші права і свободи визнаються найвищою соціальною цінністю. Це, в свою чергу, визначає зміст і спрямованість діяльності держави та всіх її органів щодо забезпечення цих завоювань світової цивілізації як один із головних обов’язків.
Для реалізації основних прав і свобод людини та громадянина недостатньо проголосити їх на конституційному і законодавчому рівнях. Необхідно реально забезпечити їх за допомогою правових і соціальних заходів та гарантувати їх реальне існування.
Серед різноманітних заходів реалізації прав і свобод людини та громадянина особливе місце посідає інститут міжнародного захисту прав дитини, як сукупність міжнародно-правових норм, які регулюють міжнародну політику та співробітництво держав по забезпеченню і захисту прав дитини. Як складова частина системи міжнародного захисту прав і свобод людини, політика захисту прав дитини має надважливу цінність. Саме ця сфера повинна посідати пріорітетне місце на міжнародній політичній арені. Захист прав дитини має важливе значення також як гарантія існування, реалізації та охорони Конституції України. Основне призначення захисту виявляється у законодавчо передбаченій можливості дитини використовувати з метою захисту свого права дозволені законом примусові дії з вимогою примусити зобов’язану особу до правомірної зобов’язаної поведінки.
Актуальність статі полягає у важливому значенні прискорити створення ефективного правового механізму захисту прав дитини. Окрім того, існування реального “правового захисту” дитини в цілому, а також відповідальності держави перед дитиною, є тим чинником, що стверджує у правосвідомості людини уявлення про справедливість, доцільність існуючої державної влади, забезпечуючи тим самим її легітимність.
Формування громадянського суспільства та інтеграція нашої країни до європейської спільноти неможливі без виваженої державної політики захисту прав дитини. Тому для України особливо актуальним є розвиток міжнародного співробітництва в зазначеній галузі, оскільки подолання дитячої бездоглядності і безпритульності, усиновлення дітей, запобігання їх залученню до секс-індустрії можна забезпечити лише у тісній співпраці з іншими державами та з використанням їх досвіду.