МОРАЛЬ І КВАЗІМОРАЛЬ: МЕХАНІЗМИ СОЦІАЛЬНОЇ РЕГУЛЯЦІЇ ПОВЕДІНКИ ТА ЇХ ЕВОЛЮЦІЙНА ДИНАМІКА
DOI: https://doi.org/10.17721/2415-881x.2026.100.3.27-47
Анотація
Розроблена концептуальна демаркація між власне «мораллю» та «квазімораллю» (багатошаровими симулякрами, що обслуговують інтереси еліт та бюрократичних апаратів). У статті здійснюється переосмислення моралі як еволюційного механізму соціальної регуляції поведінки, що функціонує не як система універсальних норм, а як динамічний інструмент внутрішньогрупової інтеграції. Запропоновано визначення моралі як механізму культурно-генетичного добору, що ґрунтується на культурному еталоні «гідної людини», системі соціальних санкцій, інтерналізації норм та емоційних регуляторах (сором, провина, гордість).
Ключовою тезою є розрізнення моралі та квазіморальних форм регуляції, які виникають у складних суспільствах. До них віднесено: релігійно-центричні системи авторитету, престижні переконання та моду, театралізований конформізм, а також моральний грандстендинг. Усі ці форми інтерпретуються як похідні або паразитарні модифікації базового морального механізму, що відриваються від його первинної функції — забезпечення кооперації та життєздатності групи.
Показано, що в умовах розширення соціальних систем і зниження ксенофобних бар’єрів мораль переплетена з політико-правовим примусом і інструментальною раціональністю. Це породжує складні гібридні системи, у яких моральна мова використовується як ресурс статусної конкуренції та символічного домінування. Окремо аналізується механізм «етичного камуфляжу», коли інституції демонструють лояльність до цінностей, але фактично відтворюють інші цілі — репутаційні, бюрократичні або владні.
У результаті робиться висновок, що сучасні квазіморальні форми не замінюють мораль, а накладаються на неї як додаткові рівні соціальної регуляції, часто викривляючи її функцію.
Ключові слова
Повний текст:
>PDF
Посилання
Georgiev, E. (2025). Homo moralis: A neurosociological theory of moral capacity and social regulation. Sociology Mind, 15, 403 — 429.
Avataneo, M., Norman, T., & Persico, N. (2025). The evolutionary stability of moral foundations. The Quarterly Journal of Economics, 140(3), 2459 — 2506. https://doi.org/10.1093/qje/qjaf019
Haidt, J. (2012). The righteous mind: Why good people are divided by politics and religion. Pantheon Books.
Tomasello, M. (2016). A natural history of human morality. Harvard University Press.
Tosi, J., & Warmke, B. (2020). Grandstanding: The use and abuse of moral talk. Oxford University Press.
Westra, E. (2021). Virtue signaling and moral progress. Philosophy and Public Affairs, 49(2), 156 — 178.
Richerson, P. J., & Boyd, R. (2005). Not by genes alone: How culture transformed human evolution. University of Chicago Press.
Henrich, J. (2016). The secret of our success: How culture is driving human evolution, domesticating our species, and making us smarter. Princeton University Press.
Tangney, J. P., & Dearing, R. L. (2002). Shame and guilt. Guilford Press.
Fessler, D. M. T. (2007). Shame in two cultures: Implications for evolutionary approaches. Journal of Cognition and Culture, 4(2), 207 — 262.
Grohmann, S. (2022). Objects of virtue: 'Moral grandstanding' and the capitalization of ethics under neoliberal commodity fetishism. Journal of Critical Realism, 22(1), 27 — 48.
Power, M. (1997). The audit society: Rituals of verification. Oxford University Press.
Sandel, M. J. (2020). The tyranny of merit: What's become of the common good? Farrar, Straus and Giroux.
Lukianoff, G., & Haidt, J. (2018). The coddling of the American mind: How good intentions and bad ideas are setting up a generation for failure. Penguin Press.
Bourdieu, P. (1984). Distinction: A social critique of the judgement of taste (R. Nice, Trans.). Harvard University Press.
Henderson, R. (2024). Troubled: A memoir of foster care, family, and social class. Gallery Books.
Veblen, T. (1899). The theory of the leisure class: An economic study of institutions. Macmillan.
Tosi, J., & Warmke, B. (2020). Grandstanding: The use and abuse of moral talk. Oxford University Press.
Levy, N. (2021). Virtue signalling is virtuous. Synthese, 198(10), 9545 — 9562. https://doi.org/10.1007/s11229-020-02653-9
Westra, E. (2021). Virtue signaling and moral progress. Philosophy and Public Affairs, 49(2), 156 — 178.
Grubbs, J. B., Warmke, B., Tosi, J., James, A. S., & Campbell, W. K. (2020). Moral grandstanding and political polarization: A multistudy consideration. Journal of Research in Personality, 88, 103985.
Grohmann, S. (2022). Objects of virtue: 'Moral grandstanding' and the capitalization of ethics under neoliberal commodity fetishism. Journal of Critical Realism, 22(1), 27 — 48.
Avataneo, M., Norman, T., & Persico, N. (2025). The evolutionary stability of moral foundations. The Quarterly Journal of Economics, 140(3), 2459 — 2506.
Bellah, R. N. (2011). Religion in human evolution: From the Paleolithic to the Axial Age. Harvard University Press.
North, D. C., Wallis, J. J., & Weingast, B. R. (2009). Violence and social orders: A conceptual framework for interpreting recorded human history. Cambridge University Press.
Посилання
- Поки немає зовнішніх посилань.
Цей твір ліцензовано на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства — Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна.
Редакційна колегія не завжди поділяє позицію авторів. За точність викладеного матеріалу відповідальність покладається на авторів.
Усі права застережені.
© Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2026