РОЛЬ ТЕХНОЛОГІЙ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ


DOI: https://doi.org/10.17721/2415-881x.2025.99.166-178

Volodymyr Rusinov

Анотація


У статті досліджено роль технологій штучного інтелекту (ШІ) у політичному дискурсі та процесах формування суспільної думки. Проаналізовано, як генеративні моделі, зокрема системи на зразок ChatGPT, змінюють спосіб створення, поширення та сприйняття політичної інформації. Приділено увагу історичним етапам використання алгоритмів у політичних кампаніях, починаючи з персоналізованих систем просування контенту до сучасних генеративних технологій. Встановлено, що ШІ є не лише інструментом автоматизації інформаційних процесів та підвищення ефективності політичних кампаній, а й чинником, який здатен формувати нові смисли, змінювати дискурсивні рамки та впливати на колективні уявлення через маніпуляцію контекстом, тональністю тексту та емоційним забарвленням повідомлень, що ставить під сумнів традиційні уявлення про автентичність політичної комунікації.
Розглядаються ризики, пов’язані з дезінформацією, емоційним впливом та політичною упередженістю моделей ШІ. Встановлено, що поєднання згенерованого тексту та синтетичних зображень створює якісно новий рівень впливу на суспільну думку. Окремо аналізуються етичні виклики, пов'язані з питаннями прозорості використання ШІ, легітимності демократичного вибору за умов алгоритмічного прийняття рішень та збереження людської суб'єктності в політичних процесах. Окреслено роль соціальних мереж як головного каналу поширення згенерованих матеріалів, а також підкреслено значення візуального контенту (зображень, відео), створеного засобами ШІ, у посиленні політичних меседжів. У статті наведено приклади регулювання застосування ШІ у політичних процесах, зокрема аналіз підходів Європейського Союзу та США. Зазначається, що запровадження законодавчих рамок, таких як AI Act та Digital Services Act, спрямоване на забезпечення прозорості обов'язкового маркування AI-генерованого контенту та захисту демократичних процесів від маніпуляцій.
Результати демонструють, що ШІ створює можливості для демократизації політичного впливу через гіперперсоналізацію та автоматизацію, дозволяючи малим політичним силам конкурувати з традиційними партіями. Встановлено активне використання технологій для генерації контенту та таргетування аудиторій на виборах 2024 року. Виявлено обмеження ШІ в поляризованому суспільстві: труднощі у створенні інклюзивного діалогу та парадокс між універсальними й таргетованими меседжами. Ключовими викликами визначено прозорість використання, політичну упередженість моделей та легітимність алгоритмічного впливу. Доведено, що штучний інтелект є наступним великим етапом цифрової трансформації політичного простору після персональних комп'ютерів та смартфонів.


Ключові слова


політичний дискурс; штучний інтелект; політичний вплив; політична комунікація; дезінформація

Повний текст:

PDF>PDF

Посилання


Gorbenko, N. Yu. (2023). Political discourse: essence, features and functions. Current problems of philosophy and sociology, (4), 166-171. https://apfs.onu.edu.ua/article/view/286439 [in Ukrainian].

Cadwalladr, C., & Graham-Harrison, E. (2018, March 17). Revealed: 50 million Facebook profiles harvested for Cambridge Analytica in major data breach. The Guardian. https://www.theguardian.com/news/2018/mar/17/cambridge-analytica-facebook-influence-us-election [in English].

Persily, N. (2017). The 2016 U.S. election: Can democracy survive the internet? Journal of Democracy, 28(2), 63–76. https://www.journalofdemocracy.org/articles/the-2016-u-s-election-can-democracy-survive-the-internet/

Ferrara, E., Varol, O., Davis, C., Menczer, F., & Flammini, A. (2016). The rise of social bots. Communications of the ACM, 59(7), 96–104. https://cacm.acm.org/research/the-rise-of-social-bots/

Woolley, S. C., & Howard, P. N. (2016). Automation, algorithms, and politics: Political communication, computational propaganda, and autonomous agents—Introduction. International Journal of Communication, 10, 9. https://ijoc.org/index.php/ijoc/article/view/6298 [in English].

Bai, H., Voelkel, J. G., Muldowney, S., Eichstaedt, J. C., & Willer, R. (2025). LLM-generated messages can persuade humans on policy issues. Nature Communications, 16(1), Article 6037. https://www.nature.com/articles/s41467-025-61345-5

Tretter, M. (2025). Opportunities and challenges of AI-systems in political decision-making contexts. Frontiers in Political Science, 7, Article 1504520. https://www.frontiersin.org/journals/political-science/articles/10.3389/fpos.2025.1504520/full

Puzynina, E., & Kučera, P. (2023). Generative artificial intelligence and politics: Ethical and democratic implications. Philosophies, 10(5), Article 95. https://www.mdpi.com/2409-9287/10/5/95

Sætra, H. S. (2021). A typology of AI applications in politics. In Artificial intelligence and its contexts: Security, business and governance (pp. 27–43). Springer International Publishing. https://link.springer.com/chapter/10.1007/978-3-030-88972-2_

Woolley, S. C. (2020). Bots and computational propaganda: Automation for communication and control. In N. Persily & J. A. Tucker (Eds.), Social media and democracy: The state of the field, prospects for reform (pp. 89–110). Cambridge University Press. https://www.cambridge.org/core/books/abs/social-media-and-democracy/bots-and-computational-propaganda/F16B595C5F68AC09E0B52F19A2BAE2A7

Tallberg, J., Lundgren, M., & Geith, J. (2024). AI regulation in the European Union: examining non-state actor preferences. Business and Politics, 26(2), 218–239. https://www.cambridge.org/core/journals/business-and-politics/article/ai-regulation-in-the-european-union-examining-nonstate-actor-preferences/9E1B9C8F7A7E3F9A8B5D6C4E2F1A3B8D

Center for Media Engagement. (2024). Generative AI, elections and beyond. University of Texas at Austin. https://mediaengagement.org/research/generative-ai-elections-and-beyond/


Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.


Ліцензія Creative Commons
Цей твір ліцензовано на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства — Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна.

Редакційна колегія не завжди поділяє позицію авторів. За точність викладеного матеріалу відповідальність покладається на авторів.
Усі права застережені.
© Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2026