СУЧАСНІ АКСІОЛОГІЧНІ ГРАДАЦІЇ: АТРОФІЯ ЦІННОСТЕЙ ЧИ ЕТИЧНИЙ РЕНЕСАНС?

Анотація

У статті досліджуються сучасні аксіологічні градації крізь призму українського воєнного дискурсу з акцентом на напруження між уявною ерозією цінностей і можливістю етичного ренесансу. Основну увагу зосереджено на трансформації ідентичності та автентичності в умовах повномасштабної війни, які інтерпретуються не лише як соціокультурні конструкти, а як етично й онтологічно вкорінені феномени, пов’язані з національною гідністю. Обґрунтовується, що сучасна криза «великих наративів», посилена цифровою комунікацією, постмодерністським релятивізмом і фрагментацією смислів, спричиняє розмивання стабільних ціннісних орієнтирів і послаблення цілісних ідентифікаційних рамок.
Водночас у статті доводиться теза про те, що воєнні реалії не стільки зумовлюють зникнення ціннісних метанаративів, скільки сприяють їх повторній актуалізації. У цьому контексті українська ідентичність концептуалізується через сутнісну тріаду «національна гідність / ідентичність / автентичність», яка функціонує як етико-аксіологічна призма особистісного й колективного самовизначення. Показано, що ця тріада формується на перетині аксіологічної рефлексії та прожитого етичного досвіду, а не як результат абстрактних універсалістських імперативів.
Спираючись на ідеї постмодерної філософії, комунікативної практичної філософії, респонсивної феноменології та філософії діалогу, автори аналізують конкуруючі етичні парадигми – універсалістську макроетику та етику автентичності – й доводять, що в сучасних українських реаліях пріоритет дедалі більше надається автентичності, осмисленій як особиста моральна відповідальність перед собою, Іншим, суспільством і історією. Окрему увагу приділено ролі інакшості, діалогу та етичної відповіді на агресію у формуванні ціннісних орієнтацій у воєнний час.
Зроблено висновок, що сучасний український аксіологічний дискурс слід розуміти як відкритий і динамічний проєкт. Формування автентичних цінностей постає як процес, нерозривно пов’язаний з особистісним досвідом, громадянською належністю та етичним вибором, що дозволяє інтерпретувати сучасний момент не як атрофію цінностей, а як складний і незавершений етичний ренесанс.