«REALPOLITIK» — ОСНОВА ФОРМУВАННЯ КЛАСИЧНОГО МАКІАВЕЛЛІЗМУ

Анотація

Творчий доробок Н. Макіавеллі був і залишається одним із найбільш суперечливих в історії світової політичної думки. Частина вчених захоплено його цитує і називає початком сучасної політики, інші готові власноруч спалювати його праці через їх «аморальність». Існують і такі тлумачення що він не мав особливого інтересу до філософії та схильності до узагальнення, або ж просто констатував свої положення і фактично ніколи не пробував хоч якось їх обґрунтувати.
Метою даної статті стало виявлення ключових підходів до розуміння понять «макіавеллізм» та «псевдо макіавеллізм» та місце realpolitik в цій доктрині.
У статті було визначено, що засновані Н. Макіавеллі ідеї набули свого подальшого розвитку в ряді таких напрямків. По-перше, макіавеллізм, який ми трактуємо як «класичний макіавеллізм». При цьому слід зауважити що сам Макіавеллі допускав відхилення від нього лише в окремих випадках. По-друге, на задній план відходить ставлення мислителя до свого часу і подій як ненормальних для людського суспільства, до характеру боротьби за владу в Італії — гострої, безжалісної і підступної. І цей вид макіавеллізму ми називаемо «спотвореним макіавеллізмом». По-третє, останній вид, який ще називають як «сучасний макіавеллізм» з різноманітними національними, регіональними і етнокультурними проявами. Це викликає потребу подальшого глибокого і всебічного дослідження даної теми.